Дерек Прінс (1915 – 2003)

Ким він був?

Дерек Прінс народився 1915 року в Бангалорі (Індія) в родині британців. Він навчався в елітному Ітонському коледжі, а потім у Кембриджському університеті, де у двадцять чотири роки за філософську дисертацію його обрали на престижну посаду наукового співробітника (феллоу) Королівського коледжу — King’s College. Тоді він вважав себе атеїстом.

Коли почалася Друга світова війна, Прінс, як особа, що відмовлялася брати зброю з міркувань совісті, вступив до Королівського армійського медичного корпусу. Як філософську вправу, яку сам собі призначив, він почав читати Біблію. 1941 року, перебуваючи у військовій казармі, він пережив те, що назвав «надприродним досвідом», — зустріч з Ісусом Христом. Згодом він писав: «Із цієї зустрічі я зробив два висновки: по-перше, Ісус Христос живий; по-друге, Біблія — правдива, актуальна, сучасна книга. Ці висновки змінили весь плин мого життя». Через два тижні він був охрещений Святим Духом.

Уранці після навернення людина, яка ніколи в житті не молилася, не могла зупинитися в молитві. Його направили до Північної Африки та Палестини, де під час служби він познайомився з Лідією Крістенсен, данкою, що утримувала в Рамаллі сирітський притулок для восьми дівчаток. 1946 року вони побралися, і Прінс одразу став батьком восьми доньок. Він відмовився від посади в Кембриджі, був рукопокладений і заснував п’ятидесятницьку церкву в Лондоні.

З Лондона подружжя Прінсів переїхало до Кенії, де Прінс очолював школу й засновував церкви. Згодом він переїхав до США й Канади, а 1981 року остаточно оселився в Єрусалимі — місті, яке любив із глибоким біблійним переконанням. Він написав понад п’ятдесят книжок і записав 600 аудіонавчань, перекладених понад 100 мовами. Помер він в Єрусалимі 24 вересня 2003 року, як один із біблійних учителів ХХ століття, яких слухали найширше.

Велика відповідь на молитву

Найдраматичнішою відповіддю на молитву в житті Дерека Прінса стало його власне навернення — непрохана, несподівана зустріч із живим Христом, коли він на самоті читав Біблію в темній армійській казармі. Прінс не шукав Бога. Він вивчав Біблію так, як філософ вивчає давній текст. Але Бог прорвався до нього, і людина, яка лягла спати атеїстом, прокинулася віруючою.

Прінс часто згадував свою бабусю, яка вірно молилася за нього всі його безбожні університетські роки. Він з абсолютною певністю вірив, що її багаторічні молитви за нього підготували ґрунт для тієї надзвичайної зустрічі.

Пізніше, коли наприкінці 1950-х він був директором школи в Кенії, Прінс двічі, за різних обставин, молився за воскресіння людей із мертвих — і обидва рази Бог відповів. Цей досвід поглибив його розуміння влади, яку мають віруючі в молитві. Решту життя він навчав віруючих, що молитва — не релігійна формальність, а зброя війни, знаряддя зцілення і засіб поширення Божого Царства на землі.

Ключові місця Писання

Єфесян 6:17 – 18 — «меч духовний, котрий єсть слово Боже. Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом».

Римлян 8:34 — «Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!»

1 Тимотея 2:1 — «Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування за всїх людей, за царів і за всїх, що мають власть».

Його слова про молитву

«Молитва безмежна. Це наша міжконтинентальна балістична ракета. Ми можемо запустити її будь-звідки й уразити нею будь-який об’єкт».

«Ті, хто справді правлять світом, — це люди, які вміють молитися».

«Істина не дістається дешево. Вона вимагає багато часу, відданого молитві й вивченню Писання, а потім практичного застосування в нашому щоденному житті».

«Яких духовних жертв очікує від нас Бог? Як Ісус за Свого земного життя приносив молитви й благання, так і ми маємо робити. Коли ми навчимося молитися, тоді ми будемо придатні правити».

«Якщо ви молитеся з вірою, то кажете: „Відповідь на десять років ближча, ніж тоді, коли я почав молитися“».

Молитва і Боже Слово

«Велике об’явлення Божої волі — це Боже Слово. А Боже Слово від початку до кінця сповнене Божих обітниць. Божа воля не прихована від нас — вона об’явлена в Писанні. Моліться обітницями».

«Бог дав нам три головні духовні зброї: Боже Слово, ім’я Ісуса і кров Ісуса. Ми пускаємо цю зброю в дію через молитву, прославлення, проповідь і свідчення».

Молитва і Святий Дух

«Ми не можемо дієво служити Богові без Святого Духа».

«Піст долає дві великі перепони для Святого Духа, які зводить тілесна природа людини: уперте своєволля душі та нав’язливі, жадібні до самовдоволення апетити тіла».

«Увечері перед наверненням я не знав, як молитися. Наступного дня я не міг зупинитися в молитві. Навіть коли я брав кухоль води, то мусив зупинитися й подякувати Богові за воду, перш ніж її вип’ю. Тепер молитва з’являлася так само природно, як дихання. Це праця Святого Духа».