Ріс Хауеллс (1879 – 1950)

Ким він був?

Ріс Хауеллс народився 1879 року в невеликому шахтарському селищі Бринаман у Південному Уельсі.

Він виріс у валлійській робітничій родині, а юнаком емігрував до Сполучених Штатів, де захворів на черевний тиф і, бувши при смерті, дав Богові обітницю: «Якщо Ти залишиш мене живим, я віддам Тобі своє життя». Він одужав, повернувся до Уельсу і був захоплений Валлійським пробудженням 1904 – 1905 років під проводом Евана Робертса.

Після докорінного навернення і глибшого посвячення себе Богові Хауеллс вирушив у дивовижну подорож, у якій Святий Дух почав навчати його того, що він називав «справжнім заступництвом», — молитви, що містить ототожнення з потребою, муку душі і здобуття духовної влади. Ці принципи він випробував спершу в місцевому служінні, а потім як місіонер у Південній Африці, де його працю супроводжувало пробудження.

1924 року Хауеллс заснував Біблійний коледж Уельсу у Свонсі, який став осередком молитви і заступництва. Коледж готував місіонерів і посилав їх до народів, живучи цілковито вірою. У роки перед Другою світовою війною Хауеллс дедалі більше переймався світовими подіями і переніс своє заступництво з місцевих справ на національні та міжнародні.

Під час Другої світової війни (1939 – 1945) Хауеллс і громада його коледжу молилися щовечора з 7-ї вечора до півночі, а також додаткові години вранці. Вони заступалися саме за ключові поворотні моменти війни — Дюнкерк, Битву за Британію, Північну Африку та інші. Багато хто вірить, що їхнє заступництво мало вирішальне значення в ті моменти. Ріс Хауеллс помер у лютому 1950 року, а його біографія «Ріс Хауеллс — заступник» Нормана Грабба відтоді надихнула покоління заступників у всьому світі.

Велика відповідь на молитву

З усіх відповідей на молитву в житті Хауеллса жодна не є драматичнішою, ніж евакуація з Дюнкерка в травні 1940 року. Коли армії Гітлера відтіснили союзні війська до пляжів північної Франції, понад 300 000 британських і французьких солдатів опинилися в пастці, а німецькі танки наближалися.

Вторгнення до Британії здавалося неминучим.

21 травня 1940 року Хауеллс записав у щоденнику: «Становище Британії виглядало вкрай похмурим.

Це була година майже паніки». Він і громада його коледжу волали до Бога в болісному заступництві. 28 травня, коли молитовні воїни молилися разом, на них зійшов глибокий мир.

Наприкінці зібрання один студент помолився: «Я певен, що щось сталося».

29 травня почалася евакуація з Дюнкерка. Незбагненно, але 23 травня німецьке верховне командування видало наказ про зупинку всіх сухопутних військ — наказ, який військові історики не можуть пояснити й донині. Водночас Ла-Манш, зазвичай бурхливий, надзвичайно затих, і невеликі цивільні судна змогли перепливти його й привезти солдатів додому. Було врятовано понад 338 000 чоловік. Головний маршал авіації лорд Даудінг, командувач винищувальної авіації, згодом сказав: «Навіть під час битви день у день було видно, скільки підтримки надходило ззовні. Наприкінці битви складалося відчуття, що відбулося якесь особливе Боже втручання». Ріс Хауеллс вірив, що це була пряма відповідь на молитву.

Ключові місця Писання

Ісаїї 62:6 – 7 — «О ви, що пригадуєте Господа, — не вмовкайте! Не вмовкайте перед ним, аж покіль не відновить він Ерусалима та поки не зробить його славним на землї».

Езекиїла 22:30 — «І шукав я між ними такого, щоб поставив себе стїною, і став проти мене в проломинї за сесю землю, щоб я не погубив її, та не знайшов».

Римлян 8:26 — «Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним».

Його слова про молитву

«У заступникові можна побачити три речі, яких не обов’язково знайдеш у звичайній молитві: ототожнення, муку і владу».

«Заступник має взяти на себе відповідальність за молитву, яку дає йому Святий Дух.

Він має „промолитися до кінця“, поки молитва не дістане відповіді».

«Перш ніж Бог використає вас у заступництві, це вам дечого коштуватиме. Заступники так люблять Бога, що хочуть коритися. Вони заплатять ціну через свою любов до Спасителя».

«Коли Святий Дух покликав заступника до духовної боротьби, заступник має довести справу до кінця, хоч би якою була ціна, — а вона буде високою».

«Молитва — це не вправа, це саме життя».

Молитва і Боже Слово

«Шлях заступника — це шлях хреста. Це також шлях дуже глибокого спілкування з Ісусом. Це жертва любові. Заступник носить у собі смертний вирок — смерть для свого „я“».

«Коли розпинання власного „я“ триває, починається заступництво. Ніхто ніколи не змушує вас молитися. Заступник має бути готовим увійти з Богом у нове місце заступництва».

Молитва і Святий Дух

«Заступник має взяти на себе відповідальність за молитву, яку дає йому Святий Дух».

«Що ревнішими ставали їхні молитви, то сильніше вони відчували присутність Святого Духа серед себе. Дух був рушієм усякого справжнього заступництва».

«Боже, допоможи нам пізнати Духа й шанувати Його як Духа молитви!»