Розділ 5 · 9 хв читання · 11 хв слухання
Заклик до ненавернених
Звернїте, звернїте з вашого ледачого шляху; про що вам умірати, доме Ізраїля? ЕЗЕКИЇЛА 33:11
1658 року Бакстер видав невелику книжку, яка розійшлася більшим накладом, ніж майже все інше, що він написав. «Заклик до ненавернених» був звернений не до служителів і не до зрілих віруючих, а до людей, які щотижня сиділи в церкві, але, наскільки він міг судити, ніколи взагалі не навернулися. Книжка виходила видання за виданням, ще за його життя її переклали кількома мовами, і до кінця своїх днів Бакстер отримував звістки про навернення через неї — навіть із місць, де він ніколи не бував. Поруч із цим ішла турбота, що пронизувала всю його проповідь: дуже багато людей в англійських парафіяльних церквах вважали себе християнами на підставах, які не витримали б перевірки. Тож він закликав людей навернутися — і так само ретельно пояснював, що насправді означає навернутися.
Вірш, що все визначає
Уся книжка — це виклад одного вірша, і сам цей вибір багато говорить про його нахили.
То ж скажи їм: Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не бажаю я смертї грішникової, а того, щоб він звернув із свого шляху та й зостався живим. ЕЗЕКИЇЛА 33:11
Бакстер ухопився за три речі в ньому. Бог клянеться. «Так певно, як я живу» — це присяга, і вона означає, що справу оскаржено і Бог відповідає на звинувачення. Бог заперечує, що тішиться їхньою погибеллю. Бакстер вважав це речення тим, у яке в Писанні найчастіше не вірять, — не те щоб його заперечували розумом, але на ділі не вірять люди, які уявляють, що Бог шукає приводу засудити їх і не пошкодує, коли його знайде. І Бог благає. Подвоєння — «звернїте, звернїте» — це мова того, хто не прийме мовчання за відповідь.
Рефрен книжки — запитання наприкінці вірша: «про що вам умірати?» Бакстер вважав, що на нього немає відповіді. Людина, яка не хоче навернутися, не може дати про себе звіту, що витримав би п’ять хвилин чесної перевірки. Вона не обирає пекло; вона відкладає цю тему, а це врешті-решт те саме.
Що таке зволікання насправді
Саме таке відкладання було найпоширенішою відповіддю, яку зустрічала книжка. Майже ніхто, зауважував Бакстер, не вирішує відкинути Христа. Люди погоджуються в принципі й відкладають на практиці — мають намір зайнятися цим пізніше, коли діти підростуть, коли справи влаштуються. Він вважав це найнебезпечнішим станом, у якому може перебувати людина, саме тому, що він здається розважливим і не викликає жодної тривоги.
Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе. ДЇЯННЯ 24:25
Фелікс — це зразок. Його зворушило — він злякався — і він відклав, і, наскільки свідчить Писання, слушний час так і не настав. Бакстерів аргумент проти зволікання мав три лінії. Час не належить вам в оренду. Пізніше ви не будете більш схильні, бо звички твердіють, а сумління стихає. А тим часом ви втрачаєте все, чого коштує зволікання.
А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха. ЄВРЕЇВ 3:13
Його висновок був різкий. Людина, яка має намір колись навернутися, уже визнала слушність аргументу і лише торгується про дату.
Ревність без маніпуляції
Євангелізаційна невідкладність має довгу історію збочень, і Бакстерова манера варта уваги. Він надзвичайно ревний. Він благає; він повторюється; він натискає на читача короткістю життя і певністю суду. І робить він це виключно через аргументи і звернення до сумління. Він передбачає заперечення і відповідає на них. Тут немає розбурхування почуттів задля них самих, немає штучно створеної кризи, немає техніки, щоб викликати відгук на зібранні. Маніпуляція породжує рішення, які розчиняються за місяць, і залишає людину, якою маніпулювали, твердішою, ніж раніше. Бакстер цілив у розуміння, вірячи, що коли людина справді побачить своє становище, вона діятиме.
Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей. 2 КОРИНТЯН 5:11
Він також свідомо писав простою мовою для бідних читачів, тримав низьку ціну, роздавав примірники великими партіями і закликав заможних християн робити те саме. У парафії, де багато хто не вмів читати, він очікував, що письменні читатимуть уголос домашнім, і книжку написано так, щоб її слухали не менше, ніж читали.
Читачі, обізнані з суперечками його століття, помітять, що книжка спирається на всезагальність євангельського заклику і що Бакстер обстоює щирість Божої пропозиції всім, хто її чує, з більшим запалом, ніж вважали доречним деякі строгі кальвіністи. Він тримався зміненого погляду на обсяг спокути, і до цієї суперечки ми дійдемо в наступному розділі. Хоч би якого висновку дійшли щодо богослов’я, його практика — та сама, яку показує Новий Заповіт: всезагальний, невідкладний, щирий заклик до кожного слухача, без застережень.
Чим навернення не є
Заклик породжує очевидне питання — навернутися до чого і як про це дізнатися? — і Бакстер почав із того, що прибрав фальшиві ознаки. Цей перелік незручно сучасний. Навернення — це не те, що людина народилася в християнській родині, була охрищена і вивчила катехизм. Це не моральна порядність, якої багато ненавернених мають більше, ніж чимало навернених. Це не правовірність поглядів. Це не релігійне почуття, хоч би яке сильне: Бакстер бачив, як люди плакали під час проповіді і того ж тижня поверталися до колишнього життя. І це не виконання релігійних обов’язків, яке можна підтримувати все життя зі звички чи страху.
Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. МАТТЕЯ 7:21
Уривок, що йде далі, він вважав найтверезішим у Біблії для релігійних людей, бо ті, від кого там зрікається Господь, — не скептики, а діяльні й на вигляд успішні працівники.
Три речі, що змінюються
Його позитивне пояснення незвично ясне, і воно дає віруючому мірило для самоперевірки, яке не є почуттям. Навернення — це зміна трьох пов’язаних речей. Зміна кінцевої мети: кожна людина для чогось живе, і для ненаверненого, хоч би якою була його релігія, ця мета зрештою — він сам. У наверненні Бог займає місце, яке займало «я». Зміна найвищого блага: Бакстерова перевірка полягала в тому, щоб запитати, без чого людина не змогла б жити, — і навернення віддає це місце Богові.
Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї. ПСАЛЬМА 73:25
І зміна панівного господаря. Навернений перейшов на інший бік; воля Христа стала тим авторитетом, до якого звертаються в суперечках.
Відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога. ДЇЯННЯ 26:18
Божа праця і наша
Бакстер твердо тримався обох боків, і за це на нього нападали з обох напрямків. Навернення — Божа праця; описана вище зміна не під силу волі, яка сама є частиною проблеми.
І вложу вам нове серце й дам нового духа, й викину камяне серце з вашого тїла, а дам вам серце мясне. ЕЗЕКИЇЛА 36:26
І навернення — справді дія грішника. Він навертається; він кається; він вірить; і Писання наказує це кожному, хто чує. Людині, яка казала, що не може навернутися, Бакстер відповідав, що їй не перешкоджає ніщо, крім власного небажання. Людині, яка думала, що впорається з цим, коли їй буде зручно, він відповідав, що вона досі не впоралася з найменшою його частиною і краще б їй волати до Бога про допомогу.
Поступово і певно
Ще одне міркування рятує від чималої непотрібної тривоги. Бакстер не вимагав, щоб віруючий міг назвати дату свого навернення. Багато хто виріс у побожних родинах і не може вказати на певну мить, а ця праця часто поступова і стає помітною лише згодом. На чому він наполягав, так це на тому, що зміна має бути справжньою і теперішньою. Питання не «коли це сталося?», а «чи це сталося?».
Він також застерігав від того, щоб судити з першого запалу, спираючись на притчу про сіяча. Насіння на кам’янистому ґрунті сходить одразу й з радістю, помітніше, ніж на добрій землі; «тільки же не має він кореня в собі», і коли приходить біда, воно в’яне (Маттея 13:20–21). Час — найнадійніший доказ, а біда — перевірка, бо релігія, прийнята заради того, що вона дає, не має причини тривати, коли починає чогось коштувати. Нових віруючих слід приймати тепло і тихо за ними стежити, а не швидко висувати, — і того, хто відпав, не слід скидати з рахунку. Коріння ще може пустити.
Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове. 2 КОРИНТЯН 5:17
Одне застереження, бо цей розділ може поранити не тих людей. Прискіплива самоперевірка — ліки для самовпевнених і отрута для боязких. Віруючі з чутливим сумлінням часто не проходять жодної перевірки, яку собі влаштовують, і роблять висновок, що вони загинули, тоді як справді ненавернені пропливають крізь усе спокійно. Якщо вас це вже тривожить, поставтеся до цього лагідно і, перш ніж іти далі, прочитайте розділ «Порада для меланхолійних».
І є застосування, якого більшість читачів волітиме уникнути. Ви знаєте когось, хто не навернений. Ви регулярно бачите цю людину і жодного разу не порушили цієї теми, бо мить ніколи не здається слушною. Бакстерове питання не в тому, чи слушна мить. А в тому, що ви скажете про своє зволікання.
ДЛЯ РОЗДУМІВ І ДІЇ
1. Якщо ви відкладали власне навернення до Бога, перестаньте відкладати. Ні в кого немає причини, що витримала б перевірку.
2. Запитайте себе, для чого ви насправді живете, — не що ви сказали б, а що показують ваші рішення, — і без чого ви не змогли б жити.
3. Не тривожтеся через дату. Питайте, чи є ця зміна тепер, а не коли вона почалася; і якщо перевірка не прояснює, а пригнічує, зверніться з цим до мудрого віруючого.
4. Назвіть одну людину, яку ви регулярно бачите і яка, наскільки ви можете судити, не навернена. Запитайте себе, що ви виграєте своїм мовчанням.
5. Цільтеся в сумління, а не в почуття. Переконуйте людей розумом; не обробляйте їх.
6. Купіть просту, здорову християнську книжку і подаруйте її. Це був один із найдієвіших Бакстерових методів, і він майже нічого не коштує.
МОЛИТВА
Господи Боже, Ти поклявся Своїм власним життям, що не тішишся смертю нечестивого, а я не вірив цьому ні щодо себе, ні щодо будь-кого іншого.
Покажи мені, для чого я живу і хто перемагає, коли Твоя воля стикається з моєю. Якщо я ніколи по-справжньому не навернувся, наверни мене. Я не можу зробити цього сам, але я прошу — а це єдине, що я можу зробити.
Прости моє мовчання перед тими, кого я бачу щотижня. Дай мені ревність, що благає, і чесність, що переконує розумом, і збережи мене від усякої техніки, яка обробляє людей, замість служити їм.
А якщо я Твій, угамуй страх, що невпинно мене звинувачує, і дай мені спочити в тому, що зробив Ти. Амінь.