Розділ 16 · 6 хв читання · 7 хв слухання
Страждання і терпіння
Теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави. 2 КОРИНТЯН 4:17
Бакстера варто послухати на цю тему, бо він мав незвичайні підстави про неї говорити. Він хворів від ранніх двадцяти років аж до смерті в сімдесят шість, у безперервному болю, з цілим переліком недуг, які він записував з лікарською точністю. У сорок шість його вигнали з парафії, якій він віддав своє життя, і заборонили будь-коли туди повертатися. Чверть століття його переслідували, штрафували, конфіскували його майно і книжки. Він поховав дружину, яку любив. У сімдесят його ув’язнили після суду, на якому лорд — головний суддя ображав його з суддівського крісла і не дозволяв говорити його захисникові. Він писав про скорботу як людина, що розповідає про країну, в якій жила.
Для чого страждання
Він відкидав два пояснення, поширені тоді й поширені тепер. Він не казав, що страждання безглузде — випадковість у світі, яким Бог не керує. І не казав, що воно завжди є карою за конкретні гріхи, — це помилка Йовових друзів, і він бачив, як вона руйнує людей. Його позиція полягала в тому, що Бог використовує скорботу з певною метою і що цих цілей кілька.
Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє, терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю. РИМЛЯН 5:3–4
Вона відлучає нас від світу, чого не досягне жодна кількість проповідей. Вона виявляє, що насправді в нас є, — те, що добробут приховує. Вона вчить залежності. Вона робить людину здатною втішати інших, бо мало хто корисний стражденним, якщо сам не страждав.
Що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога. 2 КОРИНТЯН 1:4
Терпіння — не пасивність
Бакстер ретельно відрізняв терпіння від покори долі, байдужості і стоїцизму. Християнське терпіння — не придушення почуттів. Стражденні в Писанні голосно скаржаться: Псалми сповнені цього, Йов каже, що думає, і Сам Господь у Гетсиманії просив, щоб чаша минула Його. Бакстер не мав терпіння до побожності, яка вимагала від людей удавати, ніби їх ніщо не турбує. Терпіння означає далі довіряти і слухатися, поки триває біда. Це справа напрямку, а не температури.
Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись. ЙОВА 13:15
Він додав практичне спостереження. Більшість людей може винести дуже багато, якщо знає, що це скінчиться. Ламає нас невизначеність — незнання, як довго. І саме тут, казав він, діє вчення про небо, бо воно дає ту єдину певність, яка важить: є межа, а те, що за нею, не йде в жодне порівняння з тим, що перед нею.
Арифметика
Павлове порівняння в 2 Коринтян 4 — уривок, до якого Бакстер повертався найчастіше, і він наполягав, щоб його читали як тверезий розрахунок, а не як побожну прикрасу. «Легкота горя нашого» — каже людина, яку п’ять разів бичували, побивали камінням, яка пережила корабельну аварію і в’язницю. «Теперішня», минуще, — каже людина, яка терпіла це десятиліттями. Ці слова не заперечують ваги; вони порівнюють, а друга частина порівняння — «вічню вагу слави». Бакстер наголошував, що ця арифметика діє, лише коли ви бачите обидва числа. І це повертає нас до життя віри: те, що ми називаємо нетерплячістю, — це зазвичай вада зору.
Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. РИМЛЯН 8:18
Коли так не відчувається
Чесне зауваження, бо розділи про страждання можуть писати ті, хто не страждав, а читати — ті, хто страждає. Бакстерові це не завжди вдавалося. Його писання з найтяжчих періодів містять чимало болю, скарг і чогось близького до розпачу. Він гнівався на Бога — і казав про це. Це має принести полегшу, а не розчарування. Вчення не вимагає, щоб ви відчували, як воно діє. Віруючий, що лежить пластом, не може молитися, не бачить жодної мети і просто терпить, — не зазнає невдачі; він страждає, а саме про це й ідеться у вченні.
Опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди. ЄВРЕЇВ 12:11
Опісля. Під час страждання плоду не видно. Так сказано в тексті, і про це варто пам’ятати, коли здається, що нічого не відбувається.
Бакстер п’ятдесят років залишався на своєму посту в умовах, які кілька разів виправдали б відставку, і створив більшу частину своїх праць, чекаючи смерті. Він не був зроблений з іншого матеріалу. Він просто не зупинявся — а з цього здебільшого й складається терпіння.
Перед суддею Джеффрісом
Бакстерове вчення про терпіння можна перевірити на задокументованому випадку, а це більше, ніж можуть запропонувати більшість авторів на цю тему. У травні 1685 року йому було сімдесят, він був слабкий здоров’ям, і його звинуватили в підбурюванні через нібито образливі натяки на єпископів у його «Переказі Нового Заповіту». Його судив лорд — головний суддя Джеффріс, чия поведінка в суді — один із найганебніших епізодів в історії англійського правосуддя. Джеффріс ображав його від початку до кінця. Він назвав його старим пройдисвітом, який отруїв світ своїм кіддермінстерським ученням, глузував з його вигляду, не дав його захисникові викласти оборону і навіть заявив, що його слід було б відшмагати батогами, проводячи містом. Згідно з записами, Бакстер поводився тихо, відповідав коротко, коли йому дозволяли, а одного разу зауважив, що не дбає відповідати на такі слова. Його засудили, наклали штраф, якого він не міг сплатити, і ув’язнили приблизно на двадцять один місяць.
Котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно. 1 ПЕТРА 2:23
З цього варто винести три речі. Він не вдавав, що з ним повелися справедливо. Він просто записав, як було, і саме завдяки його розповіді ми знаємо, що сталося. Терпіння не вимагає називати зло добром. Він не відповідав тим самим, хоча мав язик, яким міг би зробити це нищівно. Людина, яка провела сорок років у суперечках, у той єдиний раз, коли на неї особисто нападали перед усім народом, вирішила не казати майже нічого. І він працював далі. Більша частина того, що він написав згодом, зокрема «Передсмертні думки», постала після цього. Несправедливість не стала темою решти його життя — а це звичайніший наслідок, і уникнути його важче.
ДЛЯ РОЗДУМІВ І ДІЇ
1. Назвіть, чого може досягати ваша теперішня біда, не вдаючи, що ви бачите, як це відбувається.
2. Відрізняйте терпіння від удавання. Ви можете скаржитися Богові; Псалми це роблять. Важливо те, що ви й далі звернені до Нього.
3. Якщо вас ламає невизначеність, ухопіться за одне, що визначене: є межа, і те, що за нею, більше.
4. Використайте те, що ви вистраждали. Знайдіть одну людину в такій самій біді й підіть до неї.
5. Коли ви не можете нічого, крім як терпіти, зрозумійте, що ви не зазнаєте невдачі. Плід приходить опісля — це визнає сам текст.
МОЛИТВА
Господи, я просив, щоб це забрали від мене, і цього не забрано, і я не знаю, як довго це триватиме.
Я не вдаватиму, що відчуваю те, чого не відчуваю. Але я й далі буду звернений до Тебе.
Учини в цьому те, що можеш учинити лише Ти, — відлучення, залежність, користь для інших, якої я ще не можу уявити. А якщо я нічого з цього не побачу, дай мені довіряти текстові, який каже, що плід приходить опісля.
Тримай мене, доки це не скінчиться. Воно скінчиться. Амінь.