Ісус — Учитель молитви
Віра, що переставляє гори

Розділ 11 · 7 хв читання · 9 хв слухання

Віра, що переставляє гори

«Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.» (Марка 11:24)

Ішов останній тиждень земного життя Ісуса. Щоранку Він зі Своїми учнями виходив із села Віфанії, де вони зупинилися, і через Оливну гору йшов до Єрусалима. Щовечора вони поверталися назад.

Одного ранку Ісус зголоднів. При дорозі Він побачив смоківницю, вкриту листям. Зазвичай листя на смоківниці обіцяло, що там будуть і перші плоди. Але коли Він підійшов, на ній нічого не було. Саме листя. Ісус сказав до дерева: «Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв» (Марка 11:14). Учні чули це.

Вони пішли далі до міста, де Ісус вигнав торговців із храму, нагадавши слова Писання: «дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів» (Марка 11:17). До цієї сцени ми повернемося в розділі 12. Храм, як і смоківниця, був повний листя й порожній на плоди: заклопотаний релігією, але без серця молитви.

Наступного ранку, коли вони йшли тією самою дорогою, Петро побачив дерево:

«А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.» (Марка 11:20-21)

Учні дивувалися. А Ісус використав їхнє здивування, щоб навчити їх молитви.

«Майте віру Божу»

«Майте віру Божу. Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.» (Марка 11:22-24)

Вони стояли на Оливній горі або біля неї. Цілком можливо, що Ісус показав на гору в них під ногами або на пагорб навпроти, де стояв храм. «Горі сїй» — цій самій горі. Це була яскрава картина. У юдейських писаннях учителя, який умів розв’язати найскладніші питання, називали «тим, хто вириває гори». Ісус казав, що ніщо — жодна проблема й жодна перешкода — не завелике для Бога.

Зверніть увагу, з чого Ісус починає. Не з «Майте віру у свої молитви» чи «Майте віру у свою віру», а з «Майте віру Божу». На цьому тримається все інше. Сила не в наших словах і не в тому, як сильно ми віримо. Сила — в Бозі, у Якого ми віримо.

Ендрю Мюррей ясно це бачив:

«Сила вірити обітниці залежить цілком, але й тільки, від віри в того, хто обіцяє. Довіра до особи народжує довіру до її слова.»

Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви

Якщо хочете сильнішої віри, не вдивляйтеся в гору. Дивіться на Бога. Пізнавайте Його в Його Слові й у молитві. Що краще ви Його знаєте, то легше вам довіряти тому, що Він каже.

«Віруйте, що одержите»

А тоді Ісус дає обітницю таку велику, що багато християн її побоювалися: «Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам».

Мюррей визнавав, що наш перший порух — зменшити її до чогось безпечного:

«Яка обітниця! Така велика, така Божественна, що наші малі серця не можуть її вмістити і всіляко намагаються обмежити її тим, що здається нам безпечним чи ймовірним.»

Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви

Не варто зменшувати цю обітницю. Але читати її слід у світлі всього Писання, так, як її мав на увазі Ісус. Те саме Євангеліє від Марка лише трьома розділами далі показує нам Ісуса, Який молиться в Гетсиманії: «Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.» (Марка 14:36). Ісус вірив, що для Бога все можливе, — і віддавався Божій волі. Ці дві речі нероздільні.

Іван сказав про це так: «Коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас; і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прошення від Него» (1 Йоана 5:14-15). Віра, що переставляє гори, — не прийом, щоб діставати все, чого нам заманеться. Дехто з учителів перекрутив цей вірш на обітницю багатства й вигоди для кожного, хто досить сильно вірить. Ісус навчав не цього. Віра — це довіра до Бога, Який добрий і мудрий, певність, що Він зробить обіцяне, і готовність залишити Йому, як і коли це станеться.

Віра і прощення

А далі Ісус додає те, чого ми, може, й не чекали:

«І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.» (Марка 11:25)

Посеред навчання про віру, що переставляє гори, Ісус говорить про прощення. Чому? Бо гіркота загороджує шлях вірі. Серце, повне образи, не може спочити в Божій доброті. Той самий зв’язок ми бачили в молитві «Отче наш» (розділ 5). Перш ніж просити Бога зрушити гори, нам, можливо, треба дозволити Йому зрушити гору непрощення в нашому власному серці.

Три ключові думки

  1. Віра дивиться на Бога, а не на гору. Ісус сказав: «Майте віру Божу». Розмір проблеми важить менше, ніж велич Того, до Кого ми її приносимо. Сильна віра виростає з доброго знання Бога.
  2. Віра довіряє не лише Божій силі, а й Божій волі. Ісус вірив, що Його Отцеві все можливе, і водночас молився: «не що я хочу, а що Ти». Віра, що переставляє гори, і смиренна покора — не вороги. Вони спільники.
  3. Віра і прощення йдуть разом. Ісус поєднав віруючу молитву з серцем, яке прощає. Непрощення — це гора, що може стати між нами й Богом.

Для нас сьогодні

Кожен стоїть перед горами. Хвороба, якої лікарі не можуть вилікувати. Залежність, що не відпускає. Бідність, якій, здається, немає кінця. Дитина, далека від Бога. Народ, закритий для Євангелії. Церква, що покинула свою першу любов. Іноді гора така велика, що ми взагалі перестаємо за неї молитися.

Ісус каже: принесіть її Богові. Говоріть до гори в Його ім’я. Вірте, що Він вас чує. У наступних томах цієї серії ми зустрінемо чоловіків і жінок, які робили саме це. Гадсон Тейлор молився за робітників для недосягнених провінцій внутрішнього Китаю — і прийшли сотні. Джордж Мюллер молився за хліб для тисяч сиріт — і Бог дбав про них понад шістдесят років. Християни в Кореї, Африці й Латинській Америці молилися про пробудження — і змінювалися цілі краї. Це були звичайні люди з незвичайною вірою в незвичайного Бога.

Та, може, ваша віра здається вам зовсім малою. Не падайте духом. Ісус сказав, що досить мати «віри з зерно горчицї» — а гірчичне зерно було одним із найменших насінь, які знали люди, — і можна зрушити гору (Маттея 17:20). Важить не розмір вашої віри, а велич вашого Бога. Коли батько у відчаї привів до Ісуса свого сина, він зміг сказати лише: «Вірую, Господи; поможи моєму недовірству» (Марка 9:24). Ісус не прогнав його. Він зцілив хлопця. Чесна молитва того батька може стати й нашою.

Спробуйте

Цього тижня принесіть Богові з вірою одну гору.

  • Назвіть свою гору. Запишіть одну проблему, яка зараз здається вам найбільш нерозв’язною.
  • Дивіться на Бога, а не на гору. Знайдіть у Писанні одну обітницю чи правду про Бога, яка стосується вашого становища. Читайте її щодня цього тижня. Нехай вона заповнить ваш погляд.
  • Розчистіть шлях. Запитайте Бога, чи не тримаєте ви чогось проти когось. Якщо так, простіть цій людині перед Ним, як каже Марка 11:25.
  • Моліться з подякою. Щодня приносьте Богові своє прохання і наперед дякуйте Йому, що Він вас чує і діятиме по-Своєму і в Свій час (Филипян 4:6). Якщо ваша віра слабка, моліться чесно: «Вірую, Господи; поможи моєму недовірству».

Заключна молитва

Отче, Ти — Бог, для Якого все можливе. Приношу Тобі гору, що стоїть переді мною. Я не можу її зрушити, а Ти можеш. Допоможи мені дивитися на Тебе, а не на проблему. Навчи мене вірити Твоїм обітницям і довіряти Твоїй волі навіть тоді, коли я її не розумію. Покажи мені, кому я маю простити, і дай мені благодать це зробити. Вірую — допоможи моєму невірству. В ім’я Ісуса, Який молився: «не що я хочу, а що Ти». Амінь.

Питання для роздумів

  • Яка «гора» є у вашому житті зараз? Чи принесли ви її Богові, чи перестали за неї молитися?
  • Як ви думаєте, чому Ісус сказав «Майте віру Божу», перш ніж дати Свою велику обітницю про молитву?
  • Як поєднати віру в те, що «все можливе», з молитвою «не що я хочу, а що Ти»?

Читайте більше на Ochorus

  • Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви, особливо розділи «Віра, що бере» і «Таємниця віруючої молитви»
  • Двайт Л. Муді, Переможна молитва, особливо розділ «Віра»

Ви завершили: Віра, що переставляє гори

Назад Далі