Розділ 18 · 6 хв читання · 8 хв слухання
Добрі діла і старанність
Добрі діла
Коли людське серце покладено під мікроскоп Святого Письма і ми бачимо його духовним оком, то розуміємо, що воно таке мерзенне, що ми цілком певні: так само неможливо сподіватися знайти добрі діла в неправедній, ненаверненій людині, як сподіватися побачити вогонь, що горить посеред океану. Ці дві речі не можуть поєднатися. Наші добрі діла, якщо вони в нас є, випливають зі справжнього навернення; ба більше, вони випливають також із постійного духовного впливу, що діє на нас від часу навернення аж до години смерті. Ах, християнине, ти не мав би жодних добрих діл, якби не мав свіжої благодаті день у день! Ти не знайшов би, що благодаті, даної тобі в першу годину, досить, щоб принести плід сьогодні. Це не так, як посадити в наших серцях дерево, що природно саме собою родить плід; ні, сік підіймається з кореня — Ісуса Христа. Ми не є деревами самі по собі, а гілки, прищеплені до Живої Виноградної Лози.
Наші добрі діла випливають з єднання з Христом. Що більше людина знає й відчуває, що вона одне з Ісусом, то святішою вона буде. Чому характер християнина подібний до характеру Христа? Лише з тієї однієї причини, що він з’єднаний і злучений із Господом Ісусом. Чому гілка родить виноград? Просто тому, що її прищеплено до лози, і тому вона бере участь у природі стовбура. Так і ти, християнине: єдиний спосіб, яким ти можеш приносити плід Богові, — бути прищепленим до Христа й з’єднаним з Ним. Якщо ви думаєте, що можете ходити у святості, не підтримуючи постійного спілкування з Христом, ви припустилися великої помилки. Якщо хочете бути святими, мусите жити близько до Ісуса. Добрі діла випливають лише звідти. Звідси ми черпаємо найсильніші докази проти будь-якого покладання на діла; бо оскільки діла — лише Божий дар, то як абсолютно неможливо ненаверненій людині самій у собі витворити будь-які такі добрі діла. А якщо вони — Божі дари, то як мало може бути в них нашої заслуги!
Почни добре
Я знав людей, які бігли перегони віри з усієї сили, і все ж програли, бо не почали правильно. Ви питаєте: «Ну, як же це так?» А ось як: є люди, які раптом стрибають у віру. Вони здобувають її дуже швидко, тримаються її якийсь час, а зрештою втрачають, бо здобули свою віру не правильним шляхом. Вони чули, що перш ніж людина може бути спасенна, потрібно, щоб вона з науки Святого Духа відчула тягар гріха, щоб визнала його, щоб зреклася всякої надії на власні діла і дивилася лише на Ісуса Христа. Вони вважають усе це неприємними попередніми формальностями, і тому, перш ніж подбати про покаяння, перш ніж Святий Дух звершив у них добре діло, перш ніж їх привели до того, щоб усе віддати й довіритися Христові, вони визнають свою віру. Це все одно що відкрити справу без товарного запасу, і неодмінно буде банкрутство. Якщо в людини немає капіталу для початку, вона може якийсь час робити гарний показ, але це буде «тріск тернини під казаном», — багато шуму й багато світла на якийсь короткий час, але все згасне в темряві. Як багато таких, що ніколи не вважають за потрібне, щоб у серці відбулася праця! Пам’ятаймо, однак, що ніколи не було людини зі зміненим серцем, яка спершу не мала б серця нещасного. Ми мусимо пройти тим чорним тунелем переконання в гріху, перш ніж вийдемо на високий насип святої радості; ми мусимо спершу пройти Багно Зневіри, перш ніж зможемо бігти вздовж Мурів Спасіння. Мусить бути оранка, перш ніж буде сівба; мусить бути багато морозів і багато холодних злив, перш ніж настануть жнива. Але ми часто поводимося, як малі діти, що зривають квіти з кущів і садять їх у своїх садочках без коріння; потім вони кажуть, який гарний і який чудовий їхній садочок; але зачекайте трохи — і всі їхні квіти зів’яли, бо не мають коріння. Усе це наслідок неправильного початку, відсутності «кореня справи». Яка користь із зовнішньої віри, з її квітки й листка, якщо в нас немає «кореня справи», — якщо нас не зорано плугом Духа і потім не засіяно святим насінням Євангелії з надією принести рясний урожай? Мусить бути добрий початок у християнських перегонах, бо немає надії перемогти, якщо початок неправильний.
Даруйте щедро
О християнине, щоразу, коли ти схильний скупо відмовляти Божій Церкві, подумай про свого Спасителя, що віддав усе, що мав, аби послужити тобі! І чи можеш ти тоді — коли бачиш таке шляхетне самозречення, — чи можеш ти тоді бути самолюбним і цінувати свої ласощі більше, ніж їхні нестатки, коли до тебе звертаються з потребами бідних із отари? Пам’ятай Ісуса; уяви, що бачиш, як Він дивиться на тебе й каже: «Я віддав Себе за тебе, а ти відмовляєш Мені в собі? Бо якщо так, ти не знаєш Моєї любові в усій її висоті, і глибині, і довжині, і ширині».
Послух Божій волі
Для християнина немає доказу сильнішого, ніж Божа воля. Божа воля — це закон для віруючого. Він не питає, яка йому з того користь — яке добро буде з того для інших, а просто каже: «Чи мій Отець це наказує?» І його молитва: «О Святий Духу, допоможи мені слухатися не тому, що я бачу, як це буде мені на добро, а просто тому, що Ти наказуєш». Привілей християнина — виконувати Божі заповіді, будучи «покірним голосові слова його».
Радісний наказ
«Радуйся в Господї». Цей закон з одного наказу — не кам’яний закон, щоб писати його на гранітних скрижалях; він містить заповідь, що за свою іскристу ясноту гідна бути написаною на аметистах і перлах. «Радуйся в Господї». Коли радість стає обов’язком, обов’язок неодмінно мусить бути радістю. Коли моїм обов’язком стає бути щасливим і я маю виразний наказ радіти, то я справді був би нерозумний, якби відмовлявся від власних радощів і відвертався від власного блаженства. О, якого ж Бога ми маємо, Який зробив нашим обов’язком бути щасливими! Який милостивий Бог, що жоден послух не вважає таким гідним свого прийняття, як радісний послух, звершений веселим серцем. «Радуйся в Господї».
Лінощі
Деякі спокуси приходять до працьовитих, але всі спокуси нападають на лінивих. Лінивих християн не так диявол спокушає, як вони самі спокушають диявола спокушати їх. Лінощі прочиняють двері серця й запрошують сатану ввійти; але якщо ми зайняті з ранку до ночі, то сатана, щоб увійти, мусить виламати двері. Під владою суверенної благодаті і після віри немає кращого щита проти спокуси, ніж послух заповіді, щоб ви були «у роботї не лїниві; духом горючі, Господеві служачі».
Корисність
Христос, мій Учитель, ходить, роблячи добро, і якщо ви хочете ходити з Ним, то мусите ходити з тією самою місією.
Віра на ділі
Я небагато дав би за вашу віру, якщо її не можна побачити. Світильники не говорять, але вони таки світять: маяк не б’є в барабан, не вдаряє в гонг; і все ж далеко над водами його приязну іскру видно морякові. Тож хай ваші вчинки висвітлюють вашу віру. Хай головна проповідь вашого життя буде проілюстрована всією вашою поведінкою, і вона неодмінно буде славною.
Християнська працьовитість
Ми знаходимо в Писанні, що більшість великих з’явлень видатним Божим святим відбувалися тоді, коли вони були зайняті. Мойсей пас отару свого батька, коли побачив палаючий кущ; Ісус Навин обходить місто Єрихон, коли зустрічає ангела Господнього; Яків молиться, і ангел Божий з’являється йому; Гедеон молотить, а Єлисей оре, коли Господь кличе їх; Матвій сидить при митниці, збираючи мито, коли йому велено йти за Ісусом; а Яків та Іван саме ловлять рибу. Всемогутній Друг людських душ не має звичаю являти себе лінивим людям. Хто ж лінивий і бездіяльний, той аж ніяк не може сподіватися на солодке товариство свого Спасителя.