Колоски між снопами
Божі обітниці

Розділ 1 · 7 хв читання · 9 хв слухання

Божі обітниці

Дорогоцінність обітниць

Божі обітниці для віруючого — невичерпна копальня багатства. Щасливий він, якщо вміє відшукувати їхні таємні жили й збагачуватися їхніми прихованими скарбами. Вони — зброярня, де є всяка зброя для нападу й оборони. Блаженний той, хто навчився входити до священного арсеналу, одягати панцир і шолом, братися за спис і за меч. Вони — лічниця, у якій віруючий знайде всякі підкріпні засоби та благословенні еліксири; не бракує там мазі для кожної рани, напою для кожної знемоги, ліків для кожної недуги. Блаженний той, хто добре знається на небесному аптекарстві й уміє скористатися цілющою силою Божих обітниць. Обітниці для християнина — комора з поживою. Вони, мов ті житниці, що їх Йосиф збудував у Єгипті, або мов золота посудина, у якій зберігалася манна. Блаженний той, хто може взяти п’ять ячмінних хлібів і риб обітниці та ламати їх, доки не будуть задоволені всі його п’ять тисяч потреб, і ще зможе зібрати повні кошики окрушин. Обітниці — це Велика хартія вольностей християнина; це грамоти на право власності на його небесний маєток. Щасливий той, хто вміє добре їх прочитати й назвати їх усі своїми. Так, вони — скарбниця, де зберігаються коронні клейноди християнина. Ці регалії належать йому: нині він потай милується ними, а згодом відкрито носитиме їх у раю. Він уже, як цар, має срібний ключ, що відмикає сховище; він навіть тепер може взяти скіпетр, надіти корону й накинути на плечі царську мантію. О, які невимовно багаті обітниці нашого вірного Бога, що дотримує завіту! Якби ми мали язик наймогутнішого з промовців і якби до того язика торкнулася жарина з жертовника, то й тоді він не зміг би висловити й десятої частки хвали найбільшим і дорогим обітницям Божим. Ба більше, навіть ті, що ввійшли до спочинку, чиї язики настроєні на піднесене й захоплене красномовство херувимів і серафимів, ніколи не зможуть переказати висоти й глибини, довжини й ширини недослідженого багатства Христового, що зберігається в Божій скарбниці — в обітницях завіту Його благодаті.

«Сам бо рече»

Апостоли, як і їхній Учитель, завжди охоче вдавалися до цитат. Як натхненні мужі, вони могли б завжди говорити новими словами, проте воліли (і в цьому вони нам приклад) наводити давні слова, на яких здавна стоїть печать Божої влади: «Сам бо рече». Робімо так само, бо хоч слова проповідників бувають солодкі, слова Божі солодші; і хоч власні думки можуть мати чар новизни, давні Божі слова мають дзвін, вагу й вартість старих і дорогоцінних монет, і їх ніколи не буде знайдено легкими того дня, коли нам доведеться ними скористатися. «Сам бо рече» не тільки проганяє сумніви й страхи, а й живить усі наші чесноти. Коли апостол хоче навчити нас вдоволення, він каже: «Довольні тим, що єсть. Сам бо рече»; а коли хоче зробити нас сміливими й відважними, то говорить так рішуче: «Сам бо рече: „Не оставлю тебе, анї покину тебе“». Так що ми можемо сміливо сказати: «Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдїє менї чоловік?» Коли апостол Павло хоче живити віру, він годує нас із Писання прикладами Авраама, Ісаака, Якова, Мойсея, Гедеона, Барака та Єфтая. Коли інший апостол хоче заспокоїти нас наукою терпіння, він каже: «Про терпіннє Йовове чули ви»; а коли хоче збудити в нас молитовність, каже: «Ілия був чоловік подобний нам страстями», і він молився — і переміг. «Сам бо рече» — це освіжна пожива для кожної чесноти й нищівний смертельний удар для кожного гріха. Тут ви маєте поживу для доброго й отруту для лихого. Тож досліджуйте Писання, бо так виростете здоровими, сильними й бадьорими в Божому житті.

Та крім того, щоб досліджувати їх читанням і зберігати пам’яттю, нам слід випробовувати їх досвідом, і щоразу, як обітниця справджується, позначати її й записувати, що й ми можемо сказати, як один із давніх: «Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене». «Вповай на Господа», — сказав Ісая, а тоді додав: «Дожидай, кажу, Господа», — немовби власний досвід спонукав його повторити слухачам Божий голос. Випробуйте обітницю; несіть Божий банкнот до каси й дивіться, чи виплатять за нього. Візьміться за важіль, який Він призначив, щоб підіймати ваші випробування, і перевірте, чи має він справжню силу. Укиньте це Боже дерево в гіркі води вашої Мари й дізнайтеся, як воно їх підсолодить. Візьміть цю сіль і вкиньте її в каламутні води, і подивіться, чи не стануть вони солодкими, як колись води за пророка Єлисея. «Спробуйте і дізнайтесь, що Господь благий ... Бо не знають недостатку ті, що бояться його».

Невичерпні обітниці

Божі обітниці не вичерпуються, коли сповнюються, бо, раз виконані, вони лишаються такими ж дійсними, як і перше, і ми можемо чекати, що вони сповняться вдруге. Людські обітниці, навіть найкращі, подібні до водозбору, що вміщує лише тимчасовий запас; а Божі обітниці — мов джерело, що ніколи не порожніє і завжди переливається через край, тож ви можете зачерпнути з них усю міру того, що вони, здавалося б, містять, а вони лишатимуться такими ж повними, як і раніше.

Одержання обітниць

Бог іноді дає Своєму народові нові обітниці «вірою» саме перед тим, як має настати випробування. Так було з Іллею. Бог сказав йому: «Сховайсь коло потока Хората... а крукам повелїв я обмислювати тебе їдою там». Це було на початку голоду. Там він перебував, і Бог виконав обітницю, бо Ілля одержав її вірою. Діючи з віри й далі покладаючись на Бога, він перебуває при Хораті, і як наслідок цієї віри Бог дає йому нову обітницю: «Встань і йди в Сарепту — дав я там удові повелїннє кормити тебе». Віра, що прийняла першу обітницю, удостоїлася честі одержати другу. Так і з нами. Якщо ми мали малу обітницю й досі бачили її сповнення; якщо ми жили нею й зробили її опорою та підпорою своїх душ, то Бог неодмінно дасть нам іншу, більшу. І так, поспішаючи від обітниці до обітниці, ми побачимо, що обітниці — це щаблі драбини, яку бачив Яків і верх якої сягає неба. Сумнівайтеся й не довіряйте обітниці, яку маєте, — і не можете чекати, що Бог розширить Своє об’явлення вашій душі. Бійтеся й не вірте тій обітниці, яку вчора вклали вам у серце, — і завтра не матимете нової. Але дійте в простій вірі згідно з тим, що Бог уже дав вам, і ви підете від сили до сили, приймаючи благодать на благодать і обітницю на обітницю. Дух Божий прошепоче вашій душі якусь обітницю, що прийде до вас із такою силою, ніби її промовив до вас ангел із неба, і ви «вірою» одержите обітниці, які раніше були вам недосяжні.

Обітниці й заповіді

Якщо хочеш, щоб обітниці сповнилися на тобі, гляди, щоб ти виконував заповідь, долучену до обітниці. Наслідуй приклад Мойсея. Мойсей знав, що народові Ізраїлю дано обітницю, що він буде благословенням для світу; але щоб одержати її, йому треба було зректися себе, тож він «відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха». Якщо обітниця велить тобі зректися себе, ти не одержиш її без цього. Зроби це — і матимеш її сповнення. Або припустімо, що обітниця вимагає відваги — будь відважним. Чи обітниця вимагає послуху — будь слухняним. Згадай, як Рахав вивісила з вікна червоний шнур, бо то було випробування її віри. Так і ти. Що тільки сказав тобі Христос, те й чини. Не нехтуй жодною заповіддю, хоч би якою дрібною вона здавалася. Роби, що велить тобі твій Учитель, не питаючи, бо поганий той слуга, що допитується про наказ свого Господа. Певно, і ти, як той ефіопський скопець, підеш своєю дорогою, радіючи, коли будеш слухняним. Чи обітницю дано тим, хто приносить «добру вістку» про землю? Пам’ятай: Калев і Ісус Навин були єдині двоє, хто одержав обітницю, бо тільки вони вшанували Бога. Тож і ти шануй Бога. Нехай глузливий світ чує твоє незмінне свідчення, що твій Бог добрий і вірний. Нехай твої стогони й нарікання не дають людям підозрювати, що в тебе суворий пан і що Його слуги не мають ні радощів, ні втіх, ні насолод. Нехай знають, що Той, Кому ти служиш, — не єгипетський наглядач; Його ярмо любе, служіння Йому — радість, нагорода від Нього — невимовна. «Я прославлю тих, що мене будуть прославляти». Пильнуй виконувати заповіді, і Бог сповнить тобі обітниці.

Ви завершили: Божі обітниці

Далі