Перше послання Климента до коринтян
Немає підстав для зарозумілості

Розділ 39 · 1 хв читання · 1 хв слухання

Немає підстав для зарозумілості

Нерозумні й безрозсудні люди, що не мають ні мудрості, ні науки, глузують і насміхаються з нас, прагнучи вивищитися у власних думках. Бо що може вдіяти смертна людина? Або яка сила в того, хто зроблений з пороху? Бо написано: «І став хтось — не бачив я лиця його, — тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів — і я чую голос: Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого? Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби; й самі небеса перед ним ще нечисті: а скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають. Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть. Він дихнув на них, і вони вмерають, не дійшовши до мудростї. Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався. Та й до кого ти з між сьвятих обернешся? О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада. Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його: Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника. Бо те, що було приготоване для них, з’їдять праведні, а самі вони не будуть визволені від лиха.»

Назад Далі