Перше послання Климента до коринтян
Безмірна ця нагорода

Розділ 35 · 1 хв читання · 2 хв слухання

Безмірна ця нагорода

Які ж блаженні й дивовижні, улюблені, Божі дари! Життя в безсмерті, сяйво в праведності, правда в повній певності, віра в упевненості, стриманість у святості! І все це охоплюють наші розуми [вже тепер]; то що ж буде те, що приготовано для тих, хто чекає на Нього? Творець і Отець віків, Пресвятий, Сам знає їхню міру і їхню красу. Тож ревно намагаймося бути знайденими серед тих, хто чекає на Нього, щоб мати участь в обіцяних Ним дарах. Але як, улюблені, це станеться? Якщо наш розум вірою буде утверджений у Бозі; якщо ми ревно шукатимемо того, що Йому миле й угодне; якщо чинитимемо те, що згідне з Його бездоганною волею; і якщо йтимемо дорогою правди, відкинувши від себе всяку неправду й беззаконня, а з ними всяку зажерливість, сварку, лихі вчинки, обман, нашіптування й лихослів’я, усяку ненависть до Бога, пиху й зарозумілість, марнославство й честолюбство. Бо ті, хто таке чинить, ненависні Богові; і не лише ті, хто чинить, а й ті, хто схвалює тих, хто чинить. Бо Писання каже: «До грішника ж говорить Бог: Чого ти говориш про устави мої, і носиш в устах твоїх завіт мій? Ти ж зненавидїв докір, і кинув слова мої позад себе. Бачив ти злодїя, то й радо приставав до його, і з перелюбниками ти накладав; Губам твоїм дав ти волю до злого, а язиком твоїм ковав зраду. Ти сидїв там і виговорював проти брата твого, ти кидав безчесть на сина матері твоєї. Таке ти творив і я мовчав; ти думав, я рівня тобі. Я покараю тебе, і перед очі твої поставлю гріхи твої. Зрозумійте ж се, ви, що забули Бога, ато зловлю вас, і нїхто не спасе вас. Хто жертвує хвалу, прославляє мене, і хто справляє дорогу, тому дам побачити спасеннє Боже.»

Назад Далі