Вірний у малому
Щоденний хліб, а не щоденна тривога

Розділ 8 · 6 хв читання · 7 хв слухання

Щоденний хліб, а не щоденна тривога

Сорок років у пустелі Бог годував Ізраїль манною. Щоранку вона лежала на землі, наче іній, і кожна родина збирала стільки, скільки потребувала на той день. Бог дав їм суворе правило: нічого не залишайте до ранку. Дехто не довірився Йому і все одно залишив про запас. До ранку воно закишіло червами й засмерділо.

Це правило мало мету. Бог учив Свій народ покладатися на Нього день за днем. І диво полягало в тому, що завжди всього вистачало:

«І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало. І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало» (2 Мойсея 16:17-18).

Через століття Ісус навчив Своїх учнів молитися: «Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї» (Маттея 6:11). Не хліба на цілий рік. Не запасу на все життя. Хліба на сьогодні.

Ісус про тривогу

У Нагірній проповіді, одразу після слів «Не можете Богу служити й мамонї», Ісус говорить про найпоширеніше почуття, пов’язане з грошима. Не про жадібність, а про тривогу.

«Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі? Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець ваш небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них?» (Маттея 6:25-26)

Зверніть увагу на слово «Тим». Тривога пов’язана з двома панами. Коли гроші — наш пан, вони не лише роблять нас жадібними. Вони роблять нас неспокійними. Якщо ваша безпека — гроші, тоді кожна загроза вашим грошам — це загроза вам. А загроза є завжди.

Ісус дає кілька причин не тривожитися. Життя більше за їжу. Ваш Отець годує птахів, а ви набагато цінніші за них. Тривога не може додати до вашого життя жодної години. Ваш Отець уже знає, чого ви потребуєте. А потім Він дає велику альтернативу:

«А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам» (Маттея 6:33).

Шукайте найперше

Це один із найважливіших віршів цієї книжки. Ісус не каже: «Не думайте про їжу й одяг». Він знає, що ми їх потребуємо. Він каже: поставте Боже Царство на перше місце і довіртеся Отцеві, що Він дасть вам потрібне.

Це не угода, ніби Бог винен нам усе, чого ми хочемо, бо ми ходили до церкви. Це питання пріоритетів. Що отримує вашу першу увагу, найкращі сили, перші гроші? Ісус каже, що це має бути Боже Царство: Його влада у вашому житті, Його задуми у світі, Його праведність. Коли Бог на першому місці, усе інше стає на своє місце, а наш Отець бере на Себе відповідальність за наші потреби.

Зауважте також: ідеться про потреби, а не про бажання. Бог пообіцяв дати нам те, чого ми потребуємо. Він не обіцяв дати нам усе, чого ми хочемо, і добрий батько так не вчинив би.

Чи планування — це брак віри?

Хтось може спитати: «То християнам не слід заощаджувати, планувати чи купувати страховку? Хіба це не брак віри?» Ні. Та сама Біблія велить нам учитися в мурашки, яка «лїтом готує вона хлїб собі» (Приповісток 6:8), а Сам Ісус говорив про те, щоб порахувати витрати, перш ніж будувати башту. Ми розглянемо це в частині 3.

Різниця — між плануванням і тривогою. Планувати — це відповідально. Тривожитися — це брати на себе тягар, який може нести тільки Бог. Ви можете скласти бюджет, відкласти гроші, а тоді спокійно спати, бо ви зробили все, що могли, а решту довірили Богові. А можете мати чимало в банку й лежати без сну від страху. Вирішує не сума на вашому рахунку. Вирішує довіра.

Довіра як щоденна звичка

Як перейти від тривоги до довіри? Не одразу. Це як із манною: день за днем.

Перетворюйте тривоги на молитви. Павло каже: «Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом» (Филипян 4:6). Кожна тривога — це запрошення до молитви. Назвіть рахунок, борг, роботу, яку ви боїтеся втратити, і віддайте це своєму Отцеві.

Згадайте, що Він уже зробив. Озирніться назад і подивіться, як Бог дбав про вас у минулому. Псалмоспівець написав: «Був я молодим і зостарівся, та нїколи не бачив я опущеного праведника, або, щоб рід його просив хлїба» (Псальма 37:25).

Живіть сьогоднішнім днем. Ісус сказав: «Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє» (Маттея 6:34). Більшість наших грошових тривог стосуються майбутнього: того, що може статися. Бог дає благодать на сьогодні, а не на уявне завтра.

Зробіть наступний правильний крок. Довіра не означає нічого не робити. Вона означає робити те, що можете, а результат залишати Богові. Подайте заяву на роботу. Поговоріть із банком. Скоротіть непотрібні витрати. А тоді відпочиньте.

Історія довіри

Джордж Мюллер у XIX столітті утримував сирітські будинки в Бристолі й багато років піклувався про тисячі дітей. Він поставив собі за правило ніколи нікого не просити про гроші, а розповідати про свої потреби лише Богові. Багато разів не було їжі на наступну трапезу, і він разом із працівниками молився. Знову й знову приходила допомога, іноді в останню мить. Його щоденники повні записів про те, що надійшло і коли.

Гудзон Тейлор, місіонер у Китаї, засвоїв той самий урок ще молодим. Одного разу він віддав свою останню монету, пів крони, голодній родині. Наступного ранку прийшов лист без імені й без жодного слова, лише пара рукавичок, а в ній пів соверена, учетверо більше, ніж він віддав. Він написав, що «тоді ж і там вирішив: мої заощадження чи заробітки зберігатиме банк, який не може збанкрутувати».

Ці історії — не формули. Бог не завжди відповідає так, як відповів Мюллерові й Тейлорові, і обидва вони пережили довгі часи нестатку. Але вони показують нам Бога, Якому можна довіряти. Він наш Отець, і Він знає, чого ми потребуємо.

Голос із минулого

Чарлз Сперджен, пишучи про Божі обітниці, вмістив цей вибір в одне речення:

«Пожадливість — це убозтво, а тривога — це злидні; довіра до Бога — це маєток, а подібність до Бога — небесна спадщина.»

Чарлз Г. Сперджен, Чекова книжка банку віри

Практика на цей тиждень

Запишіть три свої найбільші грошові тривоги, які маєте зараз. Щоранку цього тижня моліться за кожну з них, спираючись на Маттея 6:33 і Филипян 4:6-7. Потім для кожної тривоги запишіть одну невелику практичну річ, яку ви можете зробити, зробіть її, а решту залиште Богові.

Для груп

  • Як ви думаєте, чому Ісус поставив науку про тривогу одразу після слів «Не можете Богу служити й мамонї»?
  • Яка різниця між плануванням і тривогою? Де для вас ця межа?
  • Чи можете ви розповісти про випадок, коли Бог подбав про вас так, як ви не очікували?
  • Як для вас виглядало б цього місяця «шукайте перш царства Божого» у ваших грошових справах?

Запитання для роздумів

Чому Бог звелів Ізраїлеві не залишати манну до ранку?

Бог учив Свій народ покладатися на Нього день за днем. Ті, хто залишив про запас, уранці знайшли її повною червів, а проте кожен, хто зібрав багато чи мало, завжди мав досить (2 Мойсея 16:17-18). Ісус навчав тієї самої щоденної довіри, коли сказав нам молитися: «Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї».

Що має на увазі Ісус, коли каже в Маттея 6:33: «А шукайте перш царства Божого та правди Його»?

Це не угода, яка робить Бога винним нам усе, чого ми хочемо. Це питання пріоритетів: Божа влада, Його задуми й праведність отримують нашу першу увагу, найкращі сили й перші гроші. Коли Бог на першому місці, усе інше стає на своє місце, і наш Отець бере на Себе відповідальність за наші потреби, хоча Він обіцяв потреби, а не бажання.

Як християнинові перейти від тривоги про гроші до довіри Богові?

Не одразу, а, як із манною, день за днем. Розділ радить перетворювати тривоги на молитви, згадувати, як Бог дбав про нас досі, жити сьогоднішнім днем, бо «завтра журити меть ся само про своє», і робити наступний правильний крок, наприклад подати заяву на роботу чи поговорити з банком, а тоді відпочити.

Ви завершили: Щоденний хліб, а не щоденна тривога

Назад Далі