Вірний у малому
Вдоволення: таємниця, якої навчаються

Розділ 7 · 5 хв читання · 6 хв слухання

Вдоволення: таємниця, якої навчаються

Одного з найрадісніших листів у Біблії Павло написав із в’язниці. Він був у кайданах і чекав звістки, чи його стратять. Друзі з Филип надіслали йому грошовий дар, і він написав їм, щоб подякувати. Посеред цієї подяки він сказав щось дивовижне:

«Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись. Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти. Все здолїю в Христї, що мене покрепляє.» (Филипян 4:11-13)

Двічі Павло говорить мовою навчання: «навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись», «усюди й у всьому навчивсь». Вдоволення не було чимось, із чим Павло народився. Це не була риса характеру. Це була навичка, якої він навчився, і навчився у суворій школі.

Чим вдоволення не є

Варто чітко сказати, чим вдоволення не є.

Це не лінощі. Павло працював тяжко, часто шив намети ночами, щоб не бути тягарем для церков. Вдоволена людина може мати цілі й працювати заради них.

Це не вдавання. Павло не вдавав, що не голодний, коли був голодний. Він прямо називає свій голод. Вдоволення — це не хоробра міна на обличчі.

Це не примирення з несправедливістю. Біблія сповнена закликів до справедливості для бідних. Вдоволений християнин може й далі працювати, щоб змінити несправедливі порядки, — і повинен це робити.

І воно не лише для важких часів. Зверніть увагу: Павло каже, що навчився бути вдоволеним і в достатку, і в нестачі. Достаток має свої спокуси: гордість, самовпевненість, забуття Бога. Бути вдоволеним, маючи багато, означає не дозволяти цьому володіти вами і не потребувати більшого.

Що таке вдоволення

То що ж це таке? Вдоволення — це усталений мир у Бозі, який не залежить від обставин. Це здатність сказати, хай би що показував ваш банківський рахунок: «Мені досить, бо в мене є Бог».

Автор Послання до євреїв прямо пов’язує вдоволення з Божою присутністю: «довольні тим, що єсть. Сам бо рече: „Не оставлю тебе, анї покину тебе.‟» (Євреїв 13:5). Ми можемо бути вдоволені, бо ніколи не буваємо самі. Хоч би чого нам бракувало, ми маємо Його.

У Приповістках є давня молитва, яка гарно це висловлює:

«Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом, Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.» (Приповісток 30:8-9)

Погляньте на це прохання: «нї злиднїв нї багацтва не давай менї». Скільки людей колись так молилися? Більшість із нас молиться, щоб нас оминули злидні, але багатство ми не проти спробувати. Автор досить мудрий, щоб побачити: небезпечне і те, і те. Забагато — і він може забути Бога. Замало — і його може спокусити крадіжка. Тож він просить лише того, що досить: «щоденним хлїбом». Це та сама молитва, якої навчив нас Ісус: «Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї» (Маттея 6:11).

Як Павло цього навчився

Як узагалі навчитися вдоволення? Павло відкриває таємницю в наступному реченні: «Все здолїю в Христї, що мене покрепляє». Цей вірш часто цитують так, ніби він про перемогу в перегонах чи складений іспит. Але в контексті він про вдоволення тоді, коли ви голодні. Саме Христос дає силу мати мир, маючи мало, і силу залишатися смиренним, маючи багато.

Ось кілька уроків із тієї школи.

Пам’ятайте, що все залишите. «Нїчого бо не внесли ми у сьвіт, то й ясно, що нїчого не можемо винести» (1 Тимотея 6:7). Давня приказка каже, що за катафалком ніколи не їде причеп. Якщо ви не можете цього втримати, не дозволяйте йому втримувати вас.

Порівнюйте себе з тими, хто нижче, а не вище. Більшість нашого невдоволення походить від порівняння з тими, хто має більше. Більшість людей у світі живе на значно менше, ніж більшість читачів цієї книжки. Порівняння з тими, хто має менше, перетворює невдоволення на вдячність.

Лічіть свої благословення — буквально. Запишіть їх. Саме те, що ви називаєте Божі дари, впорядковує серце заново.

Перетворюйте тривоги на молитву. «Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом. І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї» (Филипян 4:6-7). Зверніть увагу: вдоволення і мир приходять через молитву з подякою.

Спрощуйте. Іноді шлях до вдоволення — потребувати менше. Кожну річ треба десь зберігати, чистити, страхувати, лагодити, а зрештою викинути. Менше речей може означати більше свободи.

Побожність із вдоволенням

Павло сказав Тимотеєві: «Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством» (1 Тимотея 6:6). Буває така релігійність, якою користуються, щоб розбагатіти. Павло щойно застерігав від людей, які «думають, що благочестє — надбаннє» (1 Тимотея 6:5). Він перевертає це. Побожність справді велике надбання, але не фінансове. Справжній прибуток — побожне життя з вдоволеним серцем. Це багатство, якого не торкнеться жоден обвал ринку.

Відомий псалом каже про це інакше: «Луччий малий достаток праведника, як наддостатки многих беззаконників» (Псальма 37:16). А Приповістки: «У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї» (Приповісток 15:16).

Голос із минулого

У «Мандрівка пілігрима» Джон Беньян проводить своїх пілігримів через Долину Приниження — низьке місце, якого бояться більшість мандрівників. Там вони зустрічають пастушка в убогій одежі, зі свіжим, щасливим обличчям, який співає сам собі. Провідник у Беньяна каже, що цей хлопчик «носить у грудях більше того зілля, що зветься серцевою втіхою, ніж той, хто вбраний у шовк і оксамит». Ось пісня хлопчика:

«Я вдоволений тим, що маю, Мало того чи багато; І, Господи, вдоволення благаю, Бо Ти рятуєш таких.»

Джон Беньян, «Мандрівка пілігрима»

Практика на цей тиждень

Візьміть Приповісток 30:8-9 і моліться цими словами щодня цього тижня — повільно, вкладаючи в них серце. А наприкінці кожного дня записуйте три речі, які Бог дав вам того дня і які ви не хотіли б утратити. До кінця тижня їх буде двадцять одна.

Для груп

  • Павло каже, що «навчився» вдоволення. Який досвід у вашому житті навчив вас вдоволення — або не навчив?
  • Що вам важче: бути вдоволеним, маючи мало, чи маючи багато? Чому?
  • Прочитайте Приповісток 30:8-9. Чи могли б ви чесно помолитися: «нї злиднїв нї багацтва не давай менї»? Що робить це важким?
  • Що одне ви могли б спростити у своєму житті, щоб потребувати менше?

Запитання для роздумів

Що мав на увазі Павло, коли сказав, що навчився таємниці вдоволення?

Пишучи з в’язниці, Павло сказав, що «навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись», і що «усюди й у всьому навчивсь» жити і в нестачі, і в достатку (Филипян 4:11-13). Вдоволення було не рисою його характеру, а навичкою, засвоєною в суворій школі: усталеним миром у Бозі, який, хай би що показував банківський рахунок, каже: «Мені досить, бо в мене є Бог».

Чи йдеться у Филипян 4:13 про досягнення успіху?

Ні. Слова «Все здолїю в Христї, що мене покрепляє» цитують так, ніби вони про перемогу в перегонах чи складений іспит. Але в контексті йдеться про вдоволення тоді, коли ви голодні. Христос дає силу мати мир, маючи мало, і силу залишатися смиренним, маючи багато.

Чим християнське вдоволення не є?

Це не лінощі, бо Павло шив намети ночами; не вдавання, бо він прямо називав свій голод; і не примирення з несправедливістю, бо християни мають працювати, щоб змінити несправедливі порядки. І воно не лише для важких часів, бо достаток приносить свої спокуси: гордість, самовпевненість і забуття Бога.

Ви завершили: Вдоволення: таємниця, якої навчаються

Назад Далі