Розділ 5 · 5 хв читання · 6 хв слухання
Багатство Христове
Павло мав проблему зі збиранням коштів. Церква в Єрусалимі була бідна й терпіла скруту, і Павло збирав гроші в церквах із поган, щоб їй допомогти. Коринтяни ще рік тому пообіцяли дати, але так і не виконали обіцянки. Тож Павло написав їм про це.
Вражає те, як він це зробив. Він не тиснув на них почуттям провини. Не обіцяв, що Бог поверне їм удвічі. Не встановлював норми. Натомість він указав їм на Ісуса:
«Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас зʼубожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились» (2 Коринтян 8:9)
Ось найглибша причина, чому християнин дає. Не тому, що мусимо, а через те, що зробив Ісус.
Він був багатий
Подумайте, яким багатим був Ісус. Перш ніж прийти на землю, Він поділяв славу Отця. Він створив зорі. Кожен ангел поклонявся Йому. Усе на небі й на землі належало Йому, бо все було створене через Нього і для Нього. Ніколи не було багатства, подібного до багатства вічного Сина Божого.
Він став бідним
І Він відмовився від усього цього. Павло пише в Посланні до филип’ян, що Він «умалив себе, прийнявши вид слуги» (Филипян 2:7). Він народився не в палаці, а в позиченій стайні, у батьків, які, приносячи Його до храму, змогли дати лише жертву бідної родини — двох птахів. Він виріс у невеликому містечку з поганою славою. Він працював власними руками. Під час Свого служіння Він сказав: «Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити» (Маттея 8:20). Його поховали в позиченому гробі.
Але Його бідність сягала значно глибше за гроші. На хресті Він збіднів так, що ми ледве можемо це збагнути. Він утратив відчуття присутності Свого Отця. З Нього зірвали одяг, у Нього забрали друзів, гідність і зрештою життя. Він закликав: «Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?» (Маттея 27:46). Він став таким бідним, яким тільки можна стати.
Щоб ми збагатилися
Навіщо? «задля вас зʼубожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились». Не грошима. Павло не обіцяє коринтянам більших прибутків. Він говорить про незрівнянно більше багатство: прощення, усиновлення в Божу родину, Святого Духа, Який живе в нас, вічне життя, частку в спадщині Самого Христа. Павло каже, що йому дана благодать «благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове» (Єфесян 3:8).
Усе, чого ми найбільше потребуємо, Ісус купив для нас ціною всього, що мав. Ми прийшли до Нього духовними банкрутами, не маючи чого запропонувати. Він сплатив наш борг, а тоді зробив нас Своїми спадкоємцями.
Чому це змінює те, як ми даємо
На цьому стоїть усе, що ця книжка каже про щедрість. Якщо оминути це, давання стає обов’язком, податком, способом почуватися добре щодо себе або, що найгірше, спробою заслужити Божу прихильність. Усе це зрештою вас виснажить.
Та коли ви бачите, що Ісус віддав за вас, давання стає відповіддю. Це природний перелив серця, яке збагатили. Павло розповідає, що македонські церкви, самі вкрай бідні, благали його про привілей давати: «у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувало багацтвом щирости їх» (2 Коринтян 8:2). Як? «оддали себе перш Господеві» (2 Коринтян 8:5). Коли серце належить Ісусові, гаманець іде слідом.
Наприкінці свого довгого заклику Павло завершує не вимогою. Він завершує поклонінням:
«Дяка ж Богові за невимовний дар Його» (2 Коринтян 9:15)
Кожен дар, який ми даємо, — це маленька луна того невимовного дару.
Благодать, а не провина
Отже, уся ця книжка — про благодать. Якщо, читаючи ці розділи, ви відчуваєте, як наростає тягар сорому — через борги, яких набрали, через змарновані гроші, через те, як мало ви дали, — поверніться до цього вірша. Добра новина не в тому, щоб «більше старатися з грошима». Добра новина в тому, що Ісус став бідним, щоб збагатити вас. Ваші невдачі з грошима — серед тих гріхів, які Він поніс. Ваша цінність для Бога не зростає й не падає разом із залишком на банківському рахунку чи історією вашого давання.
Почніть звідси. Спершу прийміть Його багатство. А тоді, як прощена й багата Божа дитина, починайте вчитися розпоряджатися меншим багатством, яке Він поклав вам у руки.
Багаті в Бога
Є ще одне. Ісус якось розповів притчу про багатого хлібороба, який зібрав щедрий урожай і вирішив збудувати більші комори та спокійно відпочивати. Тієї ночі Бог сказав йому: «Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе». А тоді Ісус додав: «Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатїє» (Луки 12:20-21).
Є два способи бути багатим. Можна бути багатим для себе, а можна бути багатим у Бога. У хлібороба комори були повні, а душа порожня. У християнина комори можуть бути малі або їх не бути зовсім, і все ж він може бути безмежно багатим, бо його скарб — у Христі.
Голос із минулого
Чарлз Сперджен, роздумуючи над любов’ю Христа, дивувався, як багато Він віддав:
«Хоча й десятина Його надбання могла б збагатити цілий усесвіт ангелів понад усяку уяву, Він не заспокоївся, доки не віддав нам усього, що мав».
Чарлз Г. Сперджен, Ранок за ранком
Практика на цей тиждень
Цього тижня щодня повільно читайте Филипян 2:5-11. Щоразу запишіть одне, від чого Ісус відмовився заради вас, і одне, що Він вам дав. Наприкінці тижня зробіть дар — грошима, часом чи допомогою — як просте «дякую» за Його дар.
Для груп
- Як ви думаєте, чому Павло вказав коринтянам на Ісуса, а не просто сказав їм дотримати обіцянки?
- Яка різниця між даванням із почуття провини і даванням із вдячності? Чи переживали ви одне й друге?
- Прочитайте 2 Коринтян 8:1-5. Що вас найбільше дивує в македонянах?
- Що для вас на практиці означає бути тим, хто «в Бога багатїє»?
Запитання для роздумів
Що означають слова 2 Коринтян 8:9 про те, що Ісус став бідним, щоб збагатити нас?
Ісус поділяв славу Отця і створив зорі, але Він умалив Себе, народився в бідних батьків, не мав де голови прихилити, а на хресті втратив навіть відчуття присутності Свого Отця. Багатство, яке Він дає, — не гроші, а прощення, усиновлення, Святий Дух і вічне життя, «багацтво Христове».
Яка найглибша причина того, що християнин дає гроші?
Не тому, що мусимо, а через те, що зробив Ісус. Без цієї основи давання стає обов’язком, податком, способом почуватися добре або спробою заслужити Божу прихильність, і воно нас виснажує. Коли ж ми бачимо, що Ісус віддав за нас, давання стає відповіддю, природним переливом серця, яке збагатили.
Чи мають християни соромитися минулих невдач із грошима?
Добра новина не в тому, щоб «більше старатися з грошима», а в тому, що Ісус став бідним, щоб збагатити вас. Ваші невдачі з грошима — серед тих гріхів, які Він поніс, і ваша цінність для Бога не зростає й не падає разом із залишком на банківському рахунку чи історією вашого давання. Спершу прийміть Його багатство, а тоді вчіться розпоряджатися меншим багатством, яке Він вам дав.