Розділ 32 · 2 хв читання · 3 хв слухання
Завершення: Улюблена
Ти пройшла всі 30 днів! Молодець, донько Царя.
Згадаймо, з чого ми почали. На найпершій сторінці ти прочитала Божу обіцянку: «І буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.»
Ось хто ти. Не дівчинка в дзеркалі. Не твої оцінки, не твій одяг і не те, скільки в тебе подруг. Не злі слова, які можуть казати люди, і не злі слова, які можеш казати собі ти сама. Ти — улюблена Божа донька.
Ти дізналася, що Бог знає твоє ім’я і створив тебе з певним задумом. Що Він дивиться на твоє серце, а не на зовнішність. Що порівнювати себе з іншими дівчатами — це пастка, а задоволення робить тебе вільною. Що справжня дружба вірна, добра, без драм і веде до Ісуса. Що Бог завжди використовував відважних дівчат і жінок: Міріям, Девору, Авіґаїл, Рахав, дівчинку-служницю, чийого імені ми навіть не знаємо, і Марію. І що найгарніше в будь-якій дівчинці — це серце, яке любить Бога.
Ти також познайомилася зі справжніми жінками, які дивовижно довіряли Богові: Емі Кармайкл, Ґледіс Ейлворд, Коррі тен Бом, Мері Слессор і Мері Джонс. Вони не були досконалими і не завжди почувалися відважними. Але вони знали, чиї вони.
І ти теж знаєш.
Якщо ти ще не довірилася Ісусові
Донькою Царя стають, коли довіряються Ісусові. Він помер на хресті, щоб узяти на Себе покарання за твої гріхи, і воскрес. Він пропонує тобі прощення і місце в Божій родині назавжди — як безплатний дар. Ти можеш помолитися приблизно так:
Дорогий Ісусе, я вірю, що Ти — Син Божий. Я вірю, що Ти помер на хресті за мої гріхи і воскрес. Мені шкода за все погане, що я зробила. Я довіряю Тобі як своєму Спасителеві і хочу йти за Тобою. Дякую Тобі, що Ти робиш мене донькою Царя. Амінь.
Якщо ти так помолилася, будь ласка, розкажи про це комусь: мамі чи татові, пасторові, керівникові групи чи подрузі-християнці. Вони захочуть порадіти разом із тобою!
Що далі
У Книжці 2 серії «Доньки Царя» ти вчитимешся бути відважною: як долати хвилювання і тривогу, як говорити своїм голосом, як служити і вести інших і як іти за Ісусом, як ті жінки, що залишалися з Ним аж до хреста і порожнього гробу.
А доти, щоразу, коли забудеш, хто ти, відкрий свій щоденник, перечитай лист собі й пам’ятай: ти улюблена.
«Хто вбачає на Господа, розвеселиться, і лице його не осоромиться.»
— Псальма 34:5