У поті чола

Працювати сумлінно й добре дбати про своїх

«Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший од невірного».

— 1 Тимотея 5:8 Це тверезі слова. Апостол Павло не каже, що чоловік, який не дбає про своїх, — слабкий християнин, чи християнин, що бореться, чи християнин, якому бракує підбадьорення. Він каже, що такий чоловік відрікся від віри й гірший за невірного.

Чому такі суворі слова? Бо забезпечувати своїх — одне з найосновніших покликань чоловіка. Задовго до того, як чоловік веде духовно, він мусить забезпечувати матеріально. Задовго до того, як він навчає свою родину Біблії, він мусить поставити їжу на її стіл. Це не суперницькі обов’язки — вони йдуть разом. Чоловік, який у неділю проповідує чудову проповідь, а в понеділок його діти лягають спати голодними, зазнав поразки. Бог покликав його і до одного, і до другого.

Праця — не прокляття. Нам важливо це зрозуміти, бо багато чоловіків думають про працю як про кару, як про щось, від чого можна втекти: виграти в лотерею, вигідно одружитися з багатою чи жити з грошей, які надсилає родич із-за кордону. Але в 2-му розділі книги Буття, ще до того, як Адам згрішив, Бог поселив його в саду, щоб «порати його і доглядати» (1 Мойсея 2:15). Праця з’явилася раніше за гріхопадіння. Праця — частина того, якими Бог нас створив. Праця дає гідність. Праця — це поклоніння.

Гріхопадіння зробило працю важчою. Бог сказав Адамові: «У поту лиця твого їстимеш хлїб твій» (1 Мойсея 3:19). Тепер земля родить терня. Тепер бізнес стикається з корупцією.

Тепер поле потерпає від посухи. Тепер в офісі конфлікти. Але сама праця й далі залишається даром. Коли ми трудимося руками й розумом, ми відображаємо нашого Творця, Який працював шість днів, а сьомого відпочив.

Книга Приповісток суворо застерігає лінивого. «Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму. Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника; А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій» (Приповісток 6:6–8). «Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки; А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака» (Приповісток 6:10–11). «Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом — аж нема нїчого» (Приповісток 20:4).

Брате, в наші дні ми мусимо протистояти духові неробства, що сидить на багатьох молодих чоловіках. Вони збираються біля торгового центру й нарікають, що немає роботи. Дехто з них тримає в руках телефон і має пів дня, щоб його змарнувати. Вони чекають подачок. Вони мріють поїхати за кордон, у якусь багатшу країну, але не хочуть скопати город удома. Вони скаржаться, що життя несправедливе, а поля довкола їхньої хати тим часом лежать необроблені. Відповідь Біблії на це проста й сильна: працюй.

Павло сказав церкві в Солуні: «Бо, як були ми в вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити дїла, нехай і не їсть. Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нїчого не роблять, а метушять ся. Таким-то повелїваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли» (2 Солунян 3:10–12).

Це не жорстокість до бідних. Біблія наказує нам дбати про вдову, сироту, людей з інвалідністю, старших — про тих, хто справді не може працювати. Оце і є віра чиста (Якова 1:27). Але для працездатного чоловіка, який відмовляється працювати, немає християнської соціальної допомоги. Вставай. Сади. Торгуй. Навчися ремесла. Возь людей на таксі. Почни з малого. Будь вірним. Бог благословляє вірні руки.

А коли Бог дає тобі роботу, виконуй її від усього серця. «І все, що робите, від душі робіть, яко ж Господу, а не людям» (Колосян 3:23). Не будь таким працівником, що працює лише тоді, коли дивиться начальник. Не крадь часу, не крадь матеріалів, не привласнюй чужих заслуг. Не бери хабарів. Не обманюй клієнтів. Твоя праця — це твоє свідчення світові.

Багато людей ніколи не почують проповіді, але вони зустрінуть тебе на ринку, в офісі, в крамниці. Чи твоя праця — вивіска для Христа?

Дозвольте мені звернутися й до чоловіків, які мають гроші. Вас цей розділ теж стосується. Багатий може бути так само лінивим, як бідний, — а часом і більше. Соломон сказав: «Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке» (Приповісток 27:7). Багатство випробовує душу чоловіка. Якщо Бог дав вам успіх, ви все одно мусите працювати. Ваша праця може бути іншою — керувати компанією, наставляти молодших чоловіків у вірі, служити в церковних радах, щедро давати, — але це має бути справжня праця, а не потурання собі.

Подумай про Джорджа Мюллера з Бристоля, якого я вже згадував. Він довіряв Богові щоденне утримання тисяч сиріт, і водночас працював неймовірно багато. Його молитви не замінювали праці. Його молитви живили працю. Він вставав на світанку, вів листування, керував працівниками, проповідував, писав, долав у подорожах тисячі миль. У християнському житті молитва й праця — не протилежності. Вони — спільники.

Подумай також про апостола Павла. Хоча він був апостолом і мав право на утримання від церков, він працював власними руками, виготовляючи намети (Дїяння 18:3, 1 Солунян 2:9). Він не хотів бути тягарем. Він хотів показати приклад гідності праці. Він сказав ефеським старійшинам: «Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої» (Дїяння 20:34).

Тепер подумаймо про забезпечення ширшої родини. Християнинові в багатьох культурах часто доводиться дбати не лише про найближчу сім’ю. Є ще ширша родина — старенькі батьки, молодші брати й сестри, які вчаться в школі, двоюрідні, що мають потреби. Це може стати важким тягарем, але це й прекрасне покликання. Павло сказав: «Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляє». Спершу рідні, а серед них насамперед домашні. У твоєму бюджеті найближча сім’я мусить стояти перед ширшою родиною — інакше ти обкрадаєш дружину й дітей, щоб догодити родичам. Але й нехтувати тими родичами ти не маєш права. Рівновага, мудрість, щедрість і межі — усе разом.

Став собі цілі. Працюй за планом. «Гадки трудящого змагають до багацтва, а хто поквапний, терпить недостачу» (Приповісток 21:5). Май бюджет. Знай, що надходить і що витрачається. Відкладай щось, хоч трохи. «В господї мудрого — омаста й достатки, яких забажає, а дурний чоловік все те прогайнує» (Приповісток 21:20). Уникай боргів, де тільки можна. Плануй плату за навчання дітей. Плануй на старість. Плануй щедро давати на Божу справу.

Першу частку віддавай Богові. Принцип десятини проходить через увесь Старий Завіт і шанується в усьому Новому. Шануй Господа першим і найкращим із того, що заробляєш (Приповісток 3:9). Чоловік, який не хоче віддавати десятину своїй місцевій церкві, не може казати, що довіряє Богові свої гроші. Це проста перевірка серця.

І нарешті: не люби грошей. «Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками» (1 Тимотея 6:10). Можна тяжко працювати й не поклонятися грошам. Можна прагнути досконалості й не коритися жадібності. Ти забезпечуєш родину, щоб вона була нагодована, а Бог прославлений, — а не для того, щоб хвалитися перед сусідом. Багатьох християнських чоловіків у наші дні зруйнувала євангелія процвітання — фальшиве вчення, яке перетворює Ісуса на вигідну оборудку. Тікай від тієї фальшивої євангелії. Працюй сумлінно.

Довіряй Богові. Будь задоволений. Давай щедро. І нехай твоє життя буде докором і лінивому, і жадібному.

Брате, поклади руку на рало й не озирайся назад. Твоя родина дивиться. Твої сусіди дивляться. Твій Господь дивиться. Працюй як для Нього, і Він поблагословить діло твоїх рук.

Молитва

Господи Боже, Ти, що працював шість днів, а сьомого відпочив, навчи мене гідності праці. Зламай у мені дух лінощів. Зламай у мені дух жадібності.

Дай силу моїм рукам, мудрість моєму розуму, чесність моїм справам. Дай мені працювати не лише заради хліба, а як поклоніння Тобі. Забезпеч мій дім, Боже. Нехай моя дружина й діти ніколи не мають нестачі в тому, що їм потрібно. Вживай мої руки, щоб служити моїй родині, моїй церкві й бідним. Зроби мене щедрим там, де я був загребущим. Зроби мене старанним там, де я був лінивим. І нехай піт мого чола буде милою жертвою Тобі. В ім’я Ісуса, Амінь.