Розділ 8 · 3 хв читання · 4 хв слухання
Віра, що очищує
Єфесян 3:17-19 каже: «Щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови, могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота, і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.»
Дорогі соратники! Ви пам’ятаєте, що, закінчуючи попереднього листа, я говорив про дуже важливу частину нашої теми, а саме про той акт віри, який очищує серце. Тоді я дещо сказав, але мушу повернутися до цього, бо саме тут багато хто спотикається й зазнає невдачі, шукаючи благословення чистоти.
Вони підходять до самих дверей повного визволення від гріха. Вони зазирають до храму святості. Вони прагнуть увійти. І все ж вагаються зробити той єдиний крок, який увів би їх усередину.
Вони не виявляють віри, що очищує. І тому вертаються назад — до того невтішного життя, де грішать і каються, у якому так довго перебували.
Я переконаний, що це часто походить від нерозуміння. Тому я хочу зробити цю справу яснішою — що ж насправді являє собою та віра, через яку душа входить у повне спасіння. Можливо, я повторю дещо з того, що ми вже розглянули. Але це краще, ніж залишити вас у непевності. Я волів би сказати це сто разів і бути зрозумілим.
Віра, що очищує, починається з певного ясного розуміння самого благословення. Це розуміння може бути не досконалим, але його має бути досить, щоб збагнути, що насправді означає чистота. Це не минуще почуття. Це не просто полегшення від спокуси. Це не постійне емоційне збудження. Це такий стан серця, у якому людина вже не засмучує Духа Божого, а любить Його цілковито й щиро Йому кориться. Така віра зосереджує свою увагу на благословенні й каже: «Я хочу чистого серця. Мені воно потрібне. Це Божа воля для мене. Христос придбав його для мене. Господи, нехай воно буде моїм».
Чи дійшла ваша віра до цього? Чи справді ви бачите, що таке чистота? Якщо так, тримайтеся цього розуміння, доки благословення не стане вашим. Коли людина справді бачить щось цінне й можливе, в ній починає зростати бажання. Що більше ви про це думаєте, що більше розважаєте, то сильніше воно вас притягує. Так і зі святістю. Якщо ви віритимете, що вона така дорогоцінна, як є насправді, ви триматимете її перед своїм розумом, і ваше бажання її поглиблюватиметься.
Але віра, що очищує, не зупиняється на бажанні. Вона йде далі. Вона вибирає. Вона не лише захоплюється, говорить чи бажає. Вона каже: «Я матиму це». Ми бачимо, як люди ставляться до самого спасіння: визнають його цінність, а проте відкладають пошук. Так само багато хто ставиться й до святості. Вони кажуть: «Мені слід бути святим. Я хотів би бути святим. Господи, зроби мене святим — але не тепер».
Але справжня віра не зволікає. Вона вибирає й починає негайно. Ця віра також відмовляється від усього, що стоїть на заваді. Коли щось справді цінують, люди готові відпустити менш вартісне, щоб це здобути. Так і тут. Якщо ви справді вірите в цінність чистоти, ви будете готові розлучитися з усім, що вам заважає. Віра не сперечатиметься. Вона не стримуватиметься. Вона віддасться.
І це підводить нас до місця, де багато хто вагається. Вони ухиляються від повної віддачі. Вони бояться того, чого може зажадати від них Бог. Вони думають, куди Він може їх послати чи що може попросити зробити. І тому відступають — і далі не йдуть. Але віра, що очищує, бачить Христа інакше. Вона бачить, що Він цілком гідний. Вона бачить, що служіння Йому — добре. І тому кладе все охоче, без умов, без застережень, готова бути використаною так, як Він захоче. Така віддача не має меж, окрім меж власних можливостей людини. Ця віра також спирається на те, що Бог уже зробив. Вона розуміє, що святість придбана Христом і обіцяна в Його Слові. Вона чує, як Бог каже: «Очищу вас», — і відповідає: «Так, Господи, я вірю, що так і буде».
Але вона йде ще далі. Вона вірить не лише в те, що Бог хоче. Вона вірить, що Бог робить це тепер. І тому я питаю вас: коли ця чистота прийде до вас? Скажете — завтра? Можливо, але хто може бути певен? Скажете — у годину смерті? Можливо, але хто може це обіцяти? Чому не тепер? Бо сказано: «Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення».