Розділ 7 · 8 хв читання · 11 хв слухання
Реформований пастор
Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами. ДЇЯННЯ 20:28
1656 року Бакстер видав книжку, призначену для служителів Вустерширу, яка мала супроводжувати їхню домовленість узятися за систематичне особисте наставляння у своїх парафіях. Це був твір на випадок, для місцевої потреби. Відтоді його жодного разу не переставали друкувати, і через три з половиною століття його досі задають студентам-богословам. «Реформований пастор» бере свою будову з Павлового доручення в Мілеті і точно дотримується порядку тексту. «Достерегайте себе» стоїть першим; «все стадо» — другим. Бакстер нікому не дозволяв міняти їх місцями.
Ненавернений служитель
Він почав із можливості, якої більшість книжок про служіння воліє не порушувати: що людина може обіймати уряд, уміло проповідувати, мати повагу своєї громади — і бути ненаверненою. Бакстер не вважав це ні рідкістю, ні припущенням. Людина може прийти до служіння як до кар’єри, вільно опанувати його мову і жодного разу не мати справи з Богом за себе. Вона може все життя кликати інших туди, де сама не була.
Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? РИМЛЯН 2:21
А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним. 1 КОРИНТЯН 9:27
Цей вірш належить Павлові і говорить про Павла. Якщо апостол вважав цю небезпеку вартою того, щоб її назвати, то жоден служитель відтоді не має підстав для самовдоволення.
Проповідувати проти гріхів, у яких живеш
Друге його застереження тонше. Цілком можливо з неабиякою силою проповідувати проти гріха й водночас чинити його. Кафедра дає дивну недоторканність: людина, яка викриває зажерливість, у цю мить не думає про себе, а сам осуд вади може породити приємне відчуття, що ти на правильному боці. Він назвав служительські різновиди. Насамперед гордість — дарами, вченістю, репутацією, розміром громади, навіть тим, що тебе вважають смиренним. Лінощі, перевдягнені в навчання. Світськість, перевдягнена в розсудливість щодо грошей. І сварливість, перевдягнена в ревність за істину. Останнє він без вагань застосовував до себе, і кожен, хто читав його полемічні твори, погодиться, що діагноз був точний.
Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш? МАТТЕЯ 7:3
Приклад
Служитель навчає передусім тим, яким він є. Громада вчиться більше з того, як людина ставиться до своєї родини, як поводиться з грошима, як відповідає на критику і як говорить про своїх супротивників, ніж з будь-чого, що вона каже в проповіді. Розбіжність між одним і другим помічають одразу, і вона завдає більше шкоди, ніж будь-яка кількість поганих проповідей.
Будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистотї. 1 ТИМОТЕЯ 4:12
Бакстер виокремив дві ділянки, де невдачу бачать усі, крім самої людини. Перша — її дім, і Павло прямо пов’язує одне з другим.
Своїм домом щоб добре правив, дїтей держав у слухняностї з усякою повагою; (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?) 1 ТИМОТЕЯ 3:4–5
Людина може віддавати свої найкращі години парафії і приходити додому спустошеною, тож ті, кому вона найбільше потрібна, отримують від неї найгірше. Бакстер вважав це простим нехтуванням обов’язку, а не прикрим побічним наслідком ревності, і застерігав, що громаду це довго не обманює. Друга ділянка — гроші: зазвичай не відверта нечесність, а повільне пристосування, через яке рівень життя людини, її амбіції і вибір товариства починають формуватися фінансовою вигодою, хоч вона ніколи такого рішення не ухвалювала. Його власна практика була суворою: він жив просто, роздавав значну частину скромного прибутку і відмовлявся від підвищень, коли їх пропонували. Він не вимагав, щоб інші з ним зрівнялися, але вимагав, щоб вони поставили собі це питання. Його перевірка полягала в тому, щоб запитати, чи на якесь рішення в служінні людини за останній рік вплинуло те, чого воно їй коштуватиме.
Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе. 1 ТИМОТЕЯ 4:16
Він робив висновок, що особиста побожність служителя — не приватна справа. Людина, яка нехтує власною душею, обкрадає свою громаду, бо може дати лише те, що має сама. І все це стосується, у меншому масштабі, кожного, хто будь-кого навчає, — батька чи матері, учителя недільної школи, старійшини, старшого віруючого, під чиєю опікою молодший. Те, ким ви є, дійде до них певніше, ніж те, що ви кажете.
Усі до одного
Друга половина Павлового доручення визначає другу половину книжки, і Бакстер ухопився в ній за одне слово: «все». Не ті, хто відгукується, не ті, хто регулярно приходить, не ті, з ким приємно розмовляти чи чия підтримка корисна. Усі вони. Служитель відповідає за кожну людину, довірену йому, на ім’я, і не може виконати цього лише з кафедри. Проповідь звертається до громади; опіка вимагає знати людей. Він прямо говорив про арифметику. Якщо парафія завелика, щоб служитель знав її членів, то або він мусить дістати допомогу, або парафію треба поділити, — але він не може просто проповідувати натовпові й називати це опікою.
Пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї …а з доброго серця. 1 ПЕТРА 5:2
Його вага
Бакстеровим мотивом була відповідальність, яку він не міг викинути з голови.
Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелїк оддати. ЄВРЕЇВ 13:17
Коли я перекажу тобою безбожникові: Ти згинеш, а ти не станеш врозумляти його й говорити …я ж доправлятись буду крові його з рук твоїх. ЕЗЕКИЇЛА 3:18
Уривок про сторожа в Езекиїла сформував усе його служіння, і він його не пом’якшував. Він вивів із нього правило: недостатньо проповідувати громаді істину загалом. Служитель мусить мати змогу сказати, що він сказав кожній людині особисто, яке її становище.
Що охоплює опіка
Перелік важкий. Знати людей — їхні родини, ремесла, спокуси і стан їхніх душ, наскільки його можна знати. Наставляти їх кожного окремо, про що йдеться в наступному розділі. Дбати про молодь, про новонавернених і про тих, хто переживає докори сумління. Відвідувати хворих і вмирущих — саме тут, вважав він, служитель заробляє той авторитет, який має. І розрізняти тих, кому потрібна втіха, і тих, кому потрібне застереження, — це він вважав найважчою навичкою в пастирській праці і тією, яку найчастіше застосовують навпаки.
Благаємо ж вас, браттє, урозумлюйте непорядних, утїшайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усїм. 1 СОЛУНЯН 5:14
Чотири групи, чотири різні підходи — в одному вірші. Служитель, який має лише одну манеру, зашкодить трьом чвертям своєї громади. Бакстер також наполягав на відновленні церковної дисципліни — не задля покарання, а тому, що допускати до Господньої вечері людей, які не виявляли жодних ознак віри, означало утверджувати їх у фальшивій упевненості. Його доба застосовувала дисципліну так, що пізніші покоління слушно поставили це під сумнів, а метою Нового Заповіту завжди є відновлення — «духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним» (Галат 6:1).
Іти за однією вівцею
Один обов’язок, на його думку, занедбували майже повсюдно: шукати тих, хто відійшов.
Слабих у стадї ви не покріплювали, й недужних не вигоювали; поранену не перевязували й розпуджених не привертали та й загублених не шукали. ЕЗЕКИЇЛА 34:4
Кожна фраза описує занедбання, а не жорстокий учинок. Пастирі не розганяли овець; вони просто за ними не йшли. Громади втрачають людей тихо. Відвідування рідшають, потім припиняються, а через пів року вже незручно зв’язатися, тож ніхто й не зв’язується. Бакстер радив діяти рано і без звинувачень. Питайте, як вони, а не чому їх не було. Припускайте труднощі, а не бунт, бо найчастіше так і є: хвороба, сором, сварка, втрата близької людини, сумнів, про який вони не знали, як сказати. Тому, хто відійшов, рідко треба про це казати. Зазвичай йому треба побачити, що хтось помітив.
Він припускав і зустрічний обов’язок. Якщо служитель зобов’язаний знати свою громаду, то громада зобов’язана давати себе пізнати — бути доступною, чесно відповідати і підтримувати цю працю.
Благаємо ж вас, браттє, знайте тих, которі працюють між вами …і поважайте їх вельми високо в любові за дїло їх. 1 СОЛУНЯН 5:12–13
Необхідне застереження
Тепер застереження щодо самої книжки. «Реформований пастор» — одна з найпрониклівіших книжок англійською мовою і одна з найбільш пригнічувальних. Бакстерова мірка надзвичайно висока, а тон невблаганний. Служителів, які й так сумлінні, — саме тих, хто її читає, — вона доводила до відчаю, а декого й зовсім виводила зі служіння. Він цього не хотів. Він писав, щоб розбудити людей, які стали самовдоволеними, а не щоб добити тих, хто вже на краю сил. Запобіжник — читати її, тримаючи в другій руці Євангеліє. Кожну невдачу, яку вона викриває, Христос уже поніс.
Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї. РИМЛЯН 8:1
Два питання з цієї книжки може поставити собі сьогодні ввечері кожен, хто навчає чи провадить. Чи є щось, до чого ви регулярно закликаєте інших, а самі не робите? І чи могли б ви записати імена людей, довірених вам, і сказати щось правдиве про духовний стан кожного?
ДЛЯ РОЗДУМІВ І ДІЇ
1. Назвіть одну річ, до якої ви регулярно закликаєте інших, а самі не робите. Почніть робити її цього тижня.
2. Перевірте себе щодо чотирьох служительських гріхів — гордості, лінощів, світськості, сварливості — і визначте, який із них ваш.
3. Якщо ви провадите, випишіть імена тих, хто вам довірений, і поруч із кожним занотуйте, що ви насправді знаєте про його духовний стан. Прогалини — це і є праця.
4. Вивчіть чотири групи з 1 Солунян 5:14 і перевірте, чи не ставитеся ви до всіх однаково.
5. Зв’яжіться з однією людиною, яка тихо відійшла. Спитайте, як вона, а не чому перестала приходити.
6. Якщо цей розділ вас не викриває, а пригнічує, зупиніться і прочитайте Римлян 8:1. Змініть одну річ; не впадайте у відчай.
МОЛИТВА
Господи, я закликав інших до того, чого сам не чиню, і проповідував людям, замість того щоб знати їх.
Досліди мене. Покажи мені гордість, яку я вбрав у переконання, лінощі, які я назвав навчанням, сварливість, яку я назвав ревністю. Бережи мою власну душу, щоб мені було що дати.
Покажи мені тих, кого я тихо скинув з рахунку, і дай мені розсудливість застерігати непокірних і втішати малодушних — і не плутати одних з другими.
Тримай на мені цю вагу — щоб я пильнував душ як той, хто мусить дати звіт, — а коли я бачу, як далеко мені до мети, не дай мені впасти у відчай. Моє становище ніколи не трималося на моїх досягненнях. Амінь.