Розділ 17 · 5 хв читання · 7 хв слухання
Місіонерське серце
Як же чути муть без проповідаючого? А як же проповідати муть, коли не будуть послані? РИМЛЯН 10:14–15
Сімпсон хотів поїхати до Китаю. Родинні обставини завадили цьому, і він ніколи ніде не був місіонером. Тож решту життя він провів, посилаючи інших, і на час його смерті їх було кілька сотень, розсіяних по місцях, за які він молився на ім’я і яких ніколи не бачив.
Обов’язок усієї церкви
Його вихідне переконання полягало в тому, що Велике доручення не було адресоване фахівцям.
Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа. МАТТЕЯ 28:19
За Сімпсонових часів закордонні місії були здебільшого справою деномінаційних рад, у яких працювали високоосвічені люди, що фінансувалися офіційними каналами й більшістю звичайних членів церкви вважалися тим, чим займаються інші. Він вважав, що такий устрій не має жодної підстави в Писанні і дає лише дещицю потрібних працівників. Його альтернативою було зробити місії справою всієї церкви: кожен член або йде, або посилає, або молиться — і ніхто не звільнений.
Практичний механізм
Від інших людей з тим самим тягарем Сімпсона відрізняє те, що він збудував механізм. У 1882 році він заснував школу підготовки — перший біблійний інститут у Північній Америці — на свідомо незвичній засаді. Сім років класичної освіти були нездоланною перешкодою для більшості людей зі справжнім покликанням, і Сімпсон вирішив, що вони не обов’язкові. Дайте звичайним віруючим ґрунтовну основу в Писанні й практичну підготовку — років за два — і відправте їх на місійне поле. Цю ідею широко критикували як зниження планки. Відтоді її перейняв майже кожен біблійний коледж у світі. Він організував і саме посилання. Альянс діяв на засадах віри — жодної гарантованої платні, жодних боргів, жодних закликів до пожертв у звичайному сенсі — і ставив на перше місце те, що Сімпсон називав занедбаними полями: місця, де більше ніхто не працював.
Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати. РИМЛЯН 15:20
Цей вірш визначав його стратегію. Там, куди Євангеліє вже прийшло, могли будувати інші. Альянс ішов туди, де не було нікого.
Ціна, названа чесно
Це не слід подавати як романтику. Романтикою це не було. Працівники їхали в краї, де смертність серед чужоземців була жахлива, і чимало з них померли від хвороб за кілька років, деякі — за кілька місяців. Інші повернулися зламаними. Родини роками жили нарізно, а дітей відсилали додому, щоб їх виховували родичі. Могили справжні, і вони в тих місцях, за які молився Сімпсон. Він знав цю арифметику — і далі посилав, а працівники далі їхали. Хоч би як це оцінювати, це не літопис людей, які гралися в релігію.
І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти. ОДКРИТТЄ 12:11
Кожен належить до однієї з трьох груп
Практичний виклик, який Сімпсон кидав громаді, полягав у тому, що четвертого варіанту немає. Ви йдете — самі несете Євангеліє народові, який його не має, чи то на іншому кінці світу, чи на іншому кінці вашого міста. Ви посилаєте — підтримуєте тих, хто йде, у такій мірі, що це позначається на вашому способі життя. Ви молитеся — конкретно, на ім’я, за працівників і за країни, і не припиняєте, коли здається, що нічого не відбувається. Більшість із нас, якщо чесно себе дослідити, не робить жодного з трьох і вважає, що досить загального схвалення цієї справи.
І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене! ІСАЇЇ 6:8
У Сімпсоновій місіонерській пристрасті варто помітити ще одне, і це повертає нас до першого розділу цієї книжки. Її живили не почуття провини, не статистика і не відчуття західного обов’язку. Її живило переконання, що Христос гідний — що Особу, таку славну, мають знати всюди і що кожен народ, який Його не знає, обкрадено.
Місії за такого розуміння — передусім не порятунок. Це поклоніння, що сягає далі.
Найближче поле
Сімпсонове місіонерське бачення починалося з його власного порогу, і порядок у дорученні вартий уваги.
А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї. ДЇЯННЯ 1:8
Чотири кола, і перше — місто, у якому ви стоїте. Сімпсон ніколи не вважав останнє заміною першого. Те саме переконання, що посилало працівників у глиб Китаю, відкривало рятувальні місії за кілька вулиць від його власної кафедри, і громаду, яка підтримує місіонерів за кордоном, ігноруючи занедбаних поруч, він вважав би такою, що неправильно прочитала цей вірш. Він помічав і середню ланку. Самарія для віруючого в Єрусалимі першого століття означала сусідній народ, якого уникали, — близький географічно й далекий у співчутті. Кожне місце має свою Самарію, і зазвичай це поле, куди місцева церква найменше хоче входити, — саме тому, що близькість ускладнює приховування упередження. Сімпсон бачив, як у Нью-Йорку починається розвиток цієї думки, який відтоді перемінив усю картину. Народи прибували самі. Іммігранти з країн, закритих для місіонерів, жили на відстані пішої прогулянки від церков, які молилися за ті країни й не помічали їхніх громадян.
І зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жили на всему лицї землї, відграничивши наперед призначені часи і границї домування їх, щоб шукали Господа. ДЇЯННЯ 17:26–27
Павлова думка полягає в тому, що Бог визначає, де живуть народи, і робить це з метою. Якщо це правда, то присутність діаспорної громади у вашому місті — не випадковість економіки. Це доручення.
ДЛЯ РОЗДУМІВ І ДІЇ
1. Визначте, до якої з трьох груп ви насправді належите — ви йдете, посилаєте чи молитеся, — і будьте чесні, якщо відповідь — до жодної.
2. Якщо ви посилаєте, перевірте, чи позначається сума на вашому способі життя. Якщо ні — це ще не посилання в новозавітному сенсі.
3. Візьміть на себе один недосягнутий народ або одного працівника і моліться на ім’я впродовж року.
4. Запитайте себе, чи не заважає вам іти щось таке, що є вподобанням, а не перешкодою.
5. Нехай мотивом буде Христова гідність, а не почуття провини. Почуття провини минає; поклоніння — ні.
МОЛИТВА
Господи жнив, я схвалював місії і майже нічого в них не вкладав.
Я не йду, ледве посилаю і ні за кого не молюся на ім’я. Прости мені, що називав це місіонерським серцем.
Покажи мені, яке з трьох Ти просиш у мене, і не дай мені торгуватися.
І нехай причиною буде Твоя гідність — те, що Ти надто славний, щоб залишатися незнаним у будь-якого народу на землі. Амінь.