Розділ 5 · 8 хв читання · 10 хв слухання
Отче наш, що на небі
«Тим же то молїться ось як: „Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.“» (Маттея 6:9-10)
Є молитва, яку щогодини, щодня промовляють десь у світі.
Її пошепки проказують матері, вкладаючи дітей спати в Лагосі й у Лімі. Її співають ченці в горах Ефіопії і промовляють шахтарі в Болівії, перш ніж спуститися під землю. Нею моляться у величних соборах і в крихітних домашніх церквах, що мусять збиратися таємно. Нею молилися мученики дорогою на смерть, і нею моляться люди на лікарняних ліжках сьогодні. Її переклали більшою кількістю мов, ніж майже будь-які інші слова, коли-небудь написані.
Це молитва, якої Ісус навчив на схилі пагорба в Галилеї, і починається вона двома словами: «Отче наш».
Ісус дав цю молитву двічі. У Луки, як ми бачили в попередньому розділі, Він дав її, коли учень попросив навчити його молитися. У Маттея вона стоїть посередині Нагірної проповіді. Якраз перед нею Ісус застерігає від двох хибних способів молитися. Одні моляться, щоб їх бачили інші (Маттея 6:5). Інші нагромаджують слова, думаючи, що Бог вислухає їх, якщо вони говоритимуть досить довго:
«Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані. Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.» (Маттея 6:7-8)
А тоді Він каже: «Тим же то молїться ось як». Те, що йде далі, — недовге. Воно не складне. Більшість дітей можуть вивчити його напам’ять за день. І все ж християни все життя досліджували цю молитву — і так і не дісталися дна.
У цьому розділі ми розглянемо першу половину молитви, яка вся про Бога. У наступному розділі ми розглянемо другу половину, яка про нас.
«Отче наш»
Перше слово — «наш». Ісус не навчив нас молитися «Отче мій», навіть коли ми молимося на самоті в зачиненій кімнаті. Щоразу, коли ми молимося цією молитвою, ми молимося разом з усією Божою родиною: з віруючими в кожному народі, в кожному столітті, багатими й бідними, переслідуваними й вільними. Ви ніколи не єдина дитина за Отцевим столом.
Друге слово — «Отче». Це слово вживав Сам Ісус, коли молився. У Гетсиманському саду Він кликав: «Авва, Отче» (Марка 14:36). Авва — арамейське слово, що означає «батько», яке вживали вдома і малі діти, і дорослі сини й доньки. Воно тепле й близьке, сповнене довіри. Юдеї знали Бога як Отця свого народу, але звертатися до Нього в молитві з такою близькістю було чимось новим.
І ось диво: Ісус запрошує нас ділити з Ним Його власне слово. Павло писав християнам у Римі:
«Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!» (Римлян 8:15)
Через віру в Ісуса нас усиновлено в Божу родину. Божий Син ділиться з нами Своїм Отцем.
Пуританський пастор Томас Вотсон, який у 1600-х роках виголосив у Лондоні довгу низку проповідей на Господню молитву, дуже любив цей початок. Він писав:
«Ім’я Єгова несе в собі велич; ім’я Отець несе в собі милість».
Томас Вотсон, Молитва Господня
І ще:
«Немає батька, рівного Богові в любові; якщо ти Його дитя, то не можеш любити власну душу так цілковито, як Він любить тебе».
Томас Вотсон, Молитва Господня
Декому з читачів слово «батько» завдає болю. Можливо, вашого батька не було поруч, або він був суворим чи жорстоким. Якщо так, прошу, почуйте: Бог не такий, як найгірший батько, якого ви знали. Він кращий за найкращого. Ісус показав нам, який Він, в історії про блудного сина, де батько бачить сина, коли той «ще ж він далеко був», біжить йому назустріч і обіймає його (Луки 15:20). Ось до якого Отця ви звертаєтеся.
«Що на небі»
«Отче наш» каже нам, що Бог близько. «Що на небі» каже нам, що Він великий. Він не дідусь, якого можна вмовити на будь-що, і не дрібний божок, що належить одній родині чи племені. Він панує над усім. Обидві правди нерозлучні. Ми приходимо до Нього з довірою дітей і з благоговінням людей, що стоять перед Царем.
«Нехай святить ся імя твоє»
Перше, про що Ісус навчає нас просити, — зовсім не для нас самих. Ми просимо, щоб Боже ім’я, Його характер і добра слава, шанувалося як святе. У Біблії Боже ім’я означає те, Хто Він є. Коли Ісая побачив видіння Бога, ангели кликали один до одного: «Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!» (Ісаїї 6:3). Це прохання — щоб уся земля побачила Його таким, яким Його бачать ангели, і щоб наше власне життя це показувало.
«Нехай прийде царство твоє»
Царство є всюди, де владу царя приймають і їй коряться. Ісус прийшов, звіщаючи, що Царство Боже наблизилося. Воно приходить частково щоразу, коли людина навертається до Христа, коли хворі зцілюються, коли чиниться справедливість і про бідних дбають. Одного дня воно прийде в усій повноті, коли Ісус повернеться і «царства сьвіта стали (царствами) Господа нашого й Його Христа» (Одкриттє 11:15). Щоразу, коли ми молимося «Нехай прийде царство твоє», ми просимо Бога наблизити той день — і почати Своє панування в наших серцях уже сьогодні.
«Нехай буде воля твоя»
Це найважчий рядок у молитві. Легко просити Божої волі загалом. Набагато важче хотіти її, коли вона чогось нам коштує. Ісус знав це краще за будь-кого. У ніч перед смертю Він молився зі сльозами: «Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде» (Луки 22:42). Ми станемо поруч із Ним у Гетсиманії в розділі 18.
«Як на небі, так і на землї». На небі Божа воля виконується радо, негайно й повністю. Ми просимо, щоб наші домівки, наші церкви, наші міста й наші народи стали трохи більше схожими на це.
Три ключові думки
- Молитва починається зі стосунків, а не з прохань. Перш ніж ми про щось попросимо, Ісус нагадує нам, до Кого ми звертаємося: до нашого Отця. Усе інше в молитві виростає з усвідомлення, що ми — любі діти.
- Ми ніколи не молимося самі. «Отче наш» єднає нас з усією Божою родиною на землі й на небі. Навіть найпотаємніша молитва звучить разом із братами й сестрами по всьому світу.
- Божі справи — на першому місці. Перші три прохання — про Його ім’я, Його Царство і Його волю. Коли ми ставимо Божі справи на перше місце, наші власні потреби знаходять своє належне місце, як і обіцяв Ісус: «Шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам» (Маттея 6:33).
Для нас сьогодні
Багато хто з нас так часто молився Господньою молитвою, що ми вже майже не чуємо слів. Вона може стати тим, від чого застерігав Ісус, кажучи: «не говоріть багато, як погане», — словами, промовленими швидко й бездумно. Вихід не в тому, щоб перестати нею молитися. Вихід у тому, щоб сповільнитися.
Ранні християни молилися Господньою молитвою тричі на день. Ми зустрінемося з ними в Томі 4. Їм не було нудно, бо вони не поспішали. Кожна фраза була дверима до кімнати молитви.
Спробуйте помолитися лише першим рядком — «Отче наш, що на небі» — і зупиніться. Подумайте про це. Ви звертаєтеся до Творця всесвіту, і Він — ваш Отець. Подякуйте Йому. Скажіть Йому, що це для вас означає. Потім перейдіть до наступного рядка, «Нехай святить ся імя твоє», і помоліться про ті місця у вашому власному житті й у вашому краї, де Його ім’я не шанують. Потім: «Нехай прийде царство твоє». Помоліться за вашу родину, ваших сусідів, ваш народ, переслідувану церкву. Потім: «Нехай буде воля твоя». Принесіть Йому те, що вам важко віддати.
Коли молитися так, ці кілька рядків можуть заповнити годину. А можуть заповнити одну хвилину посеред заклопотаного дня — і все одно піднести ваше серце до Бога.
Спробуйте
Щодня цього тижня повільно, рядок за рядком, моліться першою половиною Господньої молитви. Після кожного рядка зупиніться й додайте власні слова.
- «Отче наш, що на небі!» Подякуйте Богові за один спосіб, у який Він був вам Отцем.
- «Нехай святить ся імя твоє». Попросіть, щоб Його шанували в одному конкретному місці: у вашому домі, на вашій роботі, у вашому народі.
- «Нехай прийде царство твоє». Помоліться за одну людину, яка ще не знає Його.
- «Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї». Назвіть одну ділянку свого життя, де вам важко прийняти Його волю, і віддайте її Йому.
Заключна молитва
Отче наш, що на небі, дякую Тобі, що через Ісуса я можу називати Тебе Отцем. Ти близький — і Ти великий. Нехай святиться ім’я Твоє в моєму житті, у моїй родині й у моєму краї. Нехай прийде Царство Твоє — у моє серце сьогодні й на всю землю, коли Ісус повернеться. Нехай буде воля Твоя в мені, навіть коли це важко, як вона радо виконується на небі. Я молюся про це разом з усіма Твоїми дітьми повсюди, в ім’я Твого Сина. Амінь.
Питання для роздумів
- Коли ви молитеся, ким ви більше уявляєте Бога — Царем, Суддею чи Отцем? Як Ісусове слово «Авва» це змінює?
- Як ви думаєте, чому Ісус поставив Боже ім’я, Царство і волю перед нашими власними потребами?
- Яким рядком цієї половини молитви вам найважче молитися щиро? Чому?
Читайте більше на Ochorus
- Томас Вотсон, Молитва Господня, особливо розділ «Передмова до Молитви Господньої»
- Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви, особливо розділи «Зразкова молитва» і «Безмежна отцівська любов Бога»