Розділ 17 · 6 хв читання · 8 хв слухання
Я молився за тебе
«Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю; я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.» (Луки 22:31-32)
Це була остання вечеря, яку Ісус розділив зі Своїми учнями перед смертю. Хліб уже було переломлено, чашу — розділено. І тоді, як не дивно, учні почали сперечатися, хто з них найбільший (Луки 22:24).
Саме в ту хвилину Ісус звернувся до Петра. Він назвав його старим ім’ям, і то двічі, — так ви звертаєтеся до дорогого друга, коли маєте сказати щось серйозне: «Симоне, Симоне».
Те, що Він сказав далі, мабуть, приголомшило всіх. Сатана, ворог Бога і Його народу, «жадав собі вас». Слово «вас» тут, як і в мові оригіналу, стоїть у множині. Сатана хотів їх усіх. Він хотів «просївати» їх, як пшеницю.
У селах за часів Ісуса просіювати пшеницю було важкою, грубою роботою. Після жнив зерно молотили, а потім сильно трусили в решеті, туди й сюди, знову і знову, поки полова й бруд не провалювалися крізь нього. Сатана хотів так трусити учнів, аж доки їхня віра не розсиплеться.
А тоді слова Ісуса переходять від множини до однини: «Я ж молив ся за тебе». Він звертався прямо до Петра.
Відповідь Петра
Петро не зрозумів. Він був певен себе:
«Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти. Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.» (Луки 22:33-34)
Ми знаємо, що сталося. За кілька годин Ісуса заарештували, а Петро здалека пішов за Ним у двір дому первосвященика. Там, коли він грівся біля вогню, його тричі запитали, чи не з учнів він Ісуса. Тричі він сказав «ні». Утретє, коли він іще говорив, заспівав півень.
«І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє... І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.» (Луки 22:61-62)
Про що молився Ісус
Придивіться уважно, про що, за Його словами, Ісус молився. Він не молився, щоб Петра оминуло випробування. Він навіть не молився, щоб Петро ніколи не впав. Він знав, що Петро впаде тієї ж ночі. Він молився, «щоб не поменшала віра твоя».
Мужність Петра підвела. Його слова підвели. Його обіцянки підвели. Але його віра, глибокий корінь довіри до Ісуса, не загинула. Ось чому, коли Ісус глянув на нього, Петро не втік у розпачі. Він заплакав гіркими сльозами покаяння. А через три дні, коли жінки прийшли з вісткою про порожній гріб, Петро побіг подивитися.
Пуританин Томас Вотсон бачив тут велику втіху:
«Сатана просіював би Петра, аж поки не висіяв би з нього всю благодать, але Христос не дозволив йому.»
Томас Вотсон, Молитва Господня
І ще:
«Втіха в тому, що сатана не може ступити й на волосину далі, ніж дозволяє Бог.»
Томас Вотсон, Молитва Господня
Як колись Йов, Петро був випробуваний у межах, які встановив Бог (Йова 1:12). Ворог міг трясти його, але не міг його знищити, бо Ісус помолився за нього.
«Колись, навернувшись»
Зверніть увагу на останні слова Ісуса: «І ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх». Ісус не лише передрік падіння Петра. Він передрік і його повернення. «Колись», а не «якщо». Ще до того, як Петро зрікся Його, Ісус уже задумав його відновлення і дав йому справу на потім.
Після воскресіння Ісус зустрів Петра на березі Галилейського озера. Біля вогнища з жаринами, такого самого, як те, біля якого Петро зрікся Його, Ісус тричі запитав його: «Симоне Йонин, чи любиш мене?» Тричі Петро відповів «так». І тричі Ісус доручав йому його завдання: «Паси ягнята мої... Паси вівцї мої... Паси вівцї мої» (Йоана 21:15-17).
Згодом Петро став одним із провідників церкви. У день П’ятидесятниці він проповідував, і три тисячі людей увірували. Він написав послання, які ми читаємо й досі, повні підбадьорення для християн, що страждають. Людина, яка впала, стала тією людиною, через яку Бог зміцнював інших, бо Петро знав, що таке впасти — і бути піднятим.
Голос із минулого
Е. М. Баундс, пишучи про цю мить, ледве стримував почуття:
«Щасливий Петро, що за нього молиться не хто інший, як Син Божий! Нещасний Петро, що так заплутався в сітях сатани, аж потребує стільки Христової дбайливості!»
Е. М. Баундс, Реальність молитви
«Дбайливість» тут означає люблячу турботу й уболівання. Баундс бачив обидва боки: Петро був у великій небезпеці — і Петро був дуже любимий. Те саме можна сказати й про нас.
Три ключові думки
- Ісус молиться за нас поіменно, ще до того, як ми впадемо. Він бачив, що Петро от-от схибить, і заздалегідь помолився за нього. Він знає наші слабкості краще за нас самих — і молиться за нас.
- Найбільше Ісус молиться про нашу віру. Він молився не про те, щоб Петро уникнув випробування, а про те, щоб його віра не поменшала. Найбільша наша потреба в часи випробувань — не втіха, а віра, яка встоїть.
- Відновлені люди зміцнюють інших. Ісус говорив про повернення Петра ще до його падіння і дав йому справу на потім. Наші поразки, коли ми навертаємося, можуть стати саме тим місцем, звідки ми допомагаємо іншим.
Для нас сьогодні
Можливо, ви тяжко впали. Ви, як Петро, давали Богові обіцянки — і порушили їх. Вам соромно, і ви думаєте, чи зможе Бог колись знову вас використати. Почуйте слова Ісуса: «Я ж молив ся за тебе». Ваша поразка Його не здивувала. Він помолився за вас іще до того, як вона сталася. І Він уже сказав: «колись, навернувшись». Він чекає, коли ви повернетеся, і має для вас справу, коли повернетеся.
Можливо, саме зараз ворог узявся вас «просївати». Життя сильно трясе вас: хвороба, втрата, переслідування, спокуса, сумнів. Вам може здаватися, що ваша віра от-от зламається. Пам’ятайте, що Ісус молиться за вас. Ворог не може ступити й на волосину далі, ніж дозволяє Бог.
А ще цей уривок навчає нас, як молитися за інших. Коли когось, кого ми любимо, випробовують, наша перша молитва має бути не лише «Господи, забери це», а й «Господи, збережи їхню віру, щоб не ослабла». Коли хтось упав, ми можемо молитися, щоб він повернувся, і бути готовими прийняти його назад.
Спробуйте
Цього тижня повчіться в того, як Ісус молився за Петра.
- Почуйте Його молитву за вас. Повільно прочитайте Луки 22:31-32, поставивши своє ім’я замість «Симоне». Подякуйте Ісусові, що Він молиться за вас.
- Моліться про чиюсь віру. Оберіть одну знайому людину, яку зараз узялися «просївати» труднощі чи спокуса. Щодня моліться за неї поіменно: «Господи, збережи її віру, щоб не ослабла».
- Моліться про чиєсь повернення. Згадайте когось, хто відпав від Бога. Моліться за цю людину, як Ісус молився за Петра, і просіть Бога показати вам, як прийняти її назад.
- Зміцніть брата чи сестру. Якщо Бог підняв вас після падіння, пошукайте цього тижня одну людину, яку ви можете підбадьорити тим, чого навчилися.
Заключна молитва
Господи Ісусе, дякую Тобі, що Ти молився за Петра і що Ти молишся за мене. Ти знаєш мої слабкості краще за мене самого. Коли мене просіюють, збережи мою віру, щоб не ослабла. Коли я впаду, обернися й поглянь на мене з любов’ю — і поверни мене. А коли я навернуся, використай мене, щоб зміцнювати моїх братів і сестер. Я молюся зараз за тих, кого люблю і кого випробовують: збережи їхню віру міцною і безпечно проведи їх крізь усе. Амінь.
Питання для роздумів
- Що ви відчуваєте, знаючи, що Ісус молився за Петра ще до його падіння і що Він молиться за вас?
- Як ви думаєте, чому Ісус молився про віру Петра, а не про те, щоб той уникнув випробування?
- Чи використовував Бог колись одну з ваших поразок, щоб допомогти комусь іншому? Як саме?
Читайте більше на Ochorus
- Е. М. Баундс, Реальність молитви, особливо розділ «Молитовні випадки з життя нашого Господа (продовження)»
- Чарлз Г. Сперджен, Могутня сила молитви, особливо розділ «Заступницька молитва»
- Томас Вотсон, Молитва Господня, особливо розділ «Шосте прохання: І не введи нас у спокусу»