Ісус — Учитель молитви
Подяка перед чудом

Розділ 15 · 7 хв читання · 9 хв слухання

Подяка перед чудом

«Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.» (Йоана 11:41-42)

Звістка прийшла з Віфанії, села зовсім поряд з Єрусалимом. Її надіслали дві сестри, Марта й Марія, близькі друзі Ісуса. Їхні слова були короткі й тривожні:

«Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає» (Йоана 11:3)

Той, кого Він любив, був їхній брат Лазар. Сестри не просили Ісуса прийти. Їм не було потреби. Вони знали, що Він любить Лазаря, і були певні, що Він поспішить на допомогу.

Але Він не поспішив. Іван розповідає нам те, що, мабуть, спантеличило учнів: «Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї» (Йоана 11:6).

Коли Ісус прийшов до Віфанії, Лазар уже помер і чотири дні лежав у гробі. Дім був повний людей, що голосили. Марта вийшла назустріч Ісусові на дорогу, і в її перших словах був увесь біль тих днів чекання: «Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би» (Йоана 11:21). Марія, коли прийшла, сказала ті самі слова, упавши Йому до ніг у сльозах.

А далі ми читаємо найкоротший вірш у Біблії: «І заплакав Ісус» (Йоана 11:35).

Біля гробу

Вони підійшли до гробу — печери, вхід до якої закривав великий камінь. Ісус сказав: «Зніміть каменя». Марта, практична, як завжди, заперечила: «Господи, уже смердить; чотири бо днї йому» (Йоана 11:39). Не було жодного сумніву, що Лазар мертвий.

Камінь відкотили. Усі дивилися. І Ісус підвів очі до неба й помолився.

Зверніть увагу, що Він сказав. Він не просив Отця воскресити Лазаря. Він дякував Йому: «Отче, дякую Тобі, що почув єси мене».

Ісус дякував, коли ще нічого не сталося. Лазар досі лежав мертвий у гробі. У повітрі стояв запах смерті. Люди плакали. А Ісус сказав: «Дякую Тобі».

Схоже, Ісус уже молився про Лазаря, можливо, протягом тих двох днів чекання, і знав, що Отець Його почув. Тож Він подякував Йому за відповідь, ще до того як її можна було побачити. Потім Він пояснив, чому молився вголос: «Задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували». Він хотів, щоб люди знали: те, що зараз станеться, походить від Отця.

Тоді Він покликав гучним голосом: «Лазаре, вийди!» І мертвий вийшов, досі обвитий похоронними полотнами. «Розвяжіть його й пустїть, нехай іде», — сказав Ісус (Йоана 11:43-44).

Вдячний Спаситель

Подяка завжди була частиною того, як молився Ісус. Коли Він годував п’ять тисяч п’ятьма хлібами, сказано: «Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим» (Йоана 6:11). Він подякував ще до того, як хліб помножився, коли це був лише обід маленького хлопчика. Тієї ночі, коли Його було видано, знаючи, що Він ось-ось страждатиме й помре, Він, «взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм» (Луки 22:19). Навіть маючи перед Собою хрест, Він дякував.

Подяка проходить крізь молитви Божого народу в кожну епоху. Даниїл, почувши, що молитва до Бога стала злочином, пішов додому й тричі на день, як і раніше, «молився свойму Богові й славив його, як се він робив і навперед сього» (Даниїла 6:10). Йона з черева великої риби молився: «Я же голосом похвали принесу тобі жертву… в Господа бо одного — рятунок» (Йони 2:9). А Павло, пишучи з в’язниці, сказав:

«Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом.» (Филипян 4:6)

Голос із минулого

Р. А. Торрі, американський учитель Біблії, який на початку 1900-х років провів великі євангелізаційні служіння по всьому світу, вважав подяку однією з найбільш занедбаних частин молитви:

«Приходячи до Бога просити нових благословень, ми ніколи не повинні забувати дякувати за благословення, вже дані нам».

Р. А. Торрі, Як молитися

Він помітив, що в проханнях ми часто дуже конкретні, а в подяці — розпливчасті:

«Ми повинні бути такими ж конкретними, коли дякуємо, як і тоді, коли молимося».

Р. А. Торрі, Як молитися

І він бачив, що подяка зміцнює віру:

«Подяка за вже отримані благословення примножує нашу віру й дає нам змогу приходити до Бога з новою сміливістю і новою впевненістю».

Р. А. Торрі, Як молитися

Сльози й подяка разом

У цій історії є щось дуже важливе. Ісус плакав, а потім подякував. Він не вдавав, що смерть — це не страшно чи що горе сестер не має значення. Він відчував його глибоко. Його подяка не була способом приховати смуток. Це віра говорила посеред смутку.

Для нас це важливо. Іноді християнам здається, що вони мусять приховувати свій біль і завжди мати щасливий вигляд, ніби подяка означає вдавання. Ісус показує нам кращий шлях. Ми можемо чесно плакати й усе одно казати: «Отче, дякую Тобі, що Ти чуєш мене». Павло написав: «За все дякуйте» (1 Солунян 5:18) — а грецькою там дослівно сказано «в усьому». Він не казав дякувати за все, ніби зло — це добро. Він казав дякувати в усьому, бо навіть у найтемнішому місці Бог і далі добрий і далі чує.

Три ключові думки

  1. Подяка — це віра, що говорить, перш ніж відповідь стала видимою. Ісус дякував Отцеві, коли Лазар ще лежав у гробі. Коли ми дякуємо Богові, ще не бачачи відповіді, ми кажемо, що довіряємо Йому.
  2. Подяка і сльози можуть бути разом. Ісус плакав, а потім подякував. Вдячна молитва — це не вдавання, ніби біль не болить. Це довіра Богові посеред болю.
  3. Спогад про минулі відповіді будує віру для нових. Торрі бачив, що, дякуючи Богові за те, що Він уже зробив, ми набуваємо нової сміливості просити знову. Вдячне серце — це віруюче серце.

Для нас сьогодні

Подумайте, як починається більшість наших молитов. Часто ми одразу кидаємося до прохань. У нас є перелік потреб, і ми вручаємо його Богові, наче список покупок. Немає нічого поганого в проханнях; Ісус Сам сказав нам просити. Але як часто ми зупиняємося, щоб Йому подякувати?

Торрі радив таку вправу: пригадайте молитви, на які Бог уже відповів у вашому житті. Більшість із нас виявить, що багато з них ми забули, а подякували Йому лише за кілька. Пригадувати їх — це наче ввімкнути світло. Раптом ми бачимо, яким вірним Він був, і наша віра на сьогодні міцніє.

І подумайте про «гроби» у вашому житті: про ситуації, які здаються мертвими й безнадійними. Шлюб, дитина, церква, мрія, тіло. Як Марта, ви, можливо, скажете: «Господи, вже запізно». Можливо, Ісус чекає там, щоб ви відкотили камінь і щоб Він почув, як ви, навіть крізь сльози, кажете: «Отче, дякую Тобі, що Ти чуєш мене».

Спробуйте

Цього тижня нехай подяка веде ваші молитви.

  • Починайте з подяки. Щодня, перш ніж про щось просити, подякуйте Богові за три конкретні речі. Будьте такими ж конкретними в подяці, як і в проханнях.
  • Пригадуйте відповіді на молитви. Запишіть перелік молитов, на які Бог відповів у вашому житті. Доповнюйте його щодня цього тижня. Останнього дня перечитайте його й подякуйте.
  • Дякуйте Йому до відповіді. Виберіть одне прохання, відповіді на яке ви ще чекаєте. Щодня моліться про нього, а потім кажіть: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув мене», — як це зробив Ісус.
  • Дякуйте Йому у важкому місці. Якщо ви переживаєте пору смутку, чесно принесіть Богові свої сльози, а потім подякуйте Йому за щось одне, у чому Він і досі з вами.

Заключна молитва

Отче, дякую Тобі, що Ти чуєш мене. Дякую Тобі за кожну молитву, на яку Ти відповів у моєму житті, навіть за ті, які я забув. Прости мені, що я так часто приходжу до Тебе з проханнями і так рідко — з подякою. Навчи мене дякувати Тобі, перш ніж я побачу відповідь, як дякував Ісус біля гробу. Коли я плачу, дай мені плакати у Твоїй присутності й усе одно казати: «Дякую Тобі». І нехай моє вдячне серце стане віруючим серцем. В ім’я Ісуса. Амінь.

Питання для роздумів

  • Скільки часу в молитві ви просите, а скільки дякуєте?
  • Чи пам’ятаєте ви молитву, на яку Бог відповів, а ви Йому так і не подякували? Подякуйте Йому зараз.
  • Який «гріб» у вашому житті, де найважче дякувати? Що означало б подякувати Богові саме там?

Читайте більше на Ochorus

  • Р. А. Торрі, Як молитися, особливо розділ «Молитва з подякою»
  • Е. М. Баундс, Суть молитви, особливо розділ «Молитва, хвала і подяка»
  • Двайт Л. Муді, Переможна молитва, особливо розділ «Подяка»

Ви завершили: Подяка перед чудом

Назад Далі