Розділ 13 · 6 хв читання · 8 хв слухання
Дім молитви для всіх народів
«І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.» (Марка 11:17)
Єрусалимський храм був одним із чудес стародавнього світу. Його білий камінь і золото сяяли на сонці, і їх було видно за багато миль. Навколо самої святої будівлі розкинулися великі відкриті двори, один усередині іншого. Внутрішні двори були для священиків і для народу Ізраїлю. Але найбільший двір, зовнішній, був відкритий для всіх. Це було єдине місце в храмі, куди люди з інших народів, які шанували Бога Ізраїлю, але не були юдеями, могли прийти помолитися.
Саме в цей двір Ісус увійшов в останній тиждень Свого життя.
Наближалася Пасха, і місто було переповнене паломниками. Зовнішній двір перетворився на базар. Там стояли ятки, де продавали тварин для жертви: волів, овець і голубів — для бідних, які не могли дозволити собі нічого більшого. Там стояли столи, за якими міняйли обмінювали паломникам монети на особливі монети, потрібні для сплати храмового податку, часто з вигодою для себе. Повітря було сповнене гамору торгу, запаху тварин і дзенькоту монет. Люди ходили через двір навпростець, щоб скоротити шлях через місто, і носили через нього свої товари.
Уявіть чоловіка з далекого краю, який тижнями мандрував, щоб помолитися Богові Ізраїлю. Він приходить до єдиного місця в храмі, де йому дозволено молитися, — і не чує власних думок.
«Ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.» (Марка 11:15-16)
Два пророки
Пояснюючи, що Він зробив, Ісус процитував двох пророків.
Перший — Ісаїя. Бог обіцяв, що чужинці, які навернуться до Нього, будуть бажаними гостями в Його домі:
«Тих приведу я на сьвяту гору мою й звеселю-ущасливлю в мойму домі молитви; всепалення їх і жертви їх будуть любі менї на жертовнику моїм; бо дом мій названий буде домом молитви про всї народи.» (Ісаїї 56:7)
Такий був Божий задум від початку. Коли Соломон тисячу років перед тим освячував перший храм, він особливо молився про випадок, «коли ж би чужениця, що не з твого народу Ізраїля, прийшов із далекого краю», і просив Бога почути й їхні молитви, «щоб усї народи на землї взнали ймя твоє» (1 Царів 8:41-43).
Другий — Єремія, який застерігав людей свого часу, що вони зробили храм «вертепом розбишак» (Еремії 7:11). Вертеп — це місце, куди розбійники ховаються, щоб почуватися в безпеці, після того як накоїли лиха. Єремія мав на увазі, що люди жили неправедно, а тоді ховалися за своєю релігією, ніби близькість до храму могла їх захистити. Ісус бачив те саме у Свій час. Божий дім став місцем наживи й схованкою замість місця молитви.
Ревність Ісуса
Це один із небагатьох випадків у Євангеліях, коли ми бачимо Ісуса розгніваним. Це не був спалах роздратування. Це була свята ревність за дім Його Отця. Коли Іван розповідає, як Ісус очищав храм, він пише, що учні згадали слова псалма: «Ревність дому твого зʼїла мене» (Йоана 2:17).
Що ж так розгнівало Його? Не те, що люди купували й продавали. Цьому є своє місце. А те, що купівля й продаж витіснили молитву. Єдиний простір, відведений для молитви народів, заповнили торгівлею. Чужинців, які шукали Бога, відтіснили свої, які шукали грошей.
Е. М. Баундс писав про цю сцену в книжці Необхідність молитви:
«Молитва завжди доречна в Божому домі. Коли молитва стає там чужою, він узагалі перестає бути Божим домом.»
Е. М. Баундс, Необхідність молитви
І ще:
«Молитва в Божому домі цілком у себе вдома. Вона не чужинка і не просто гостя; вона належить там.»
Е. М. Баундс, Необхідність молитви
Для всіх народів
Зверніть увагу на слова «у всїх народів». Від самого початку Боже серце було звернене до всього світу. Він вибрав Ізраїль не для того, щоб зберегти Своє благословення для одного народу, а щоб через нього «усї народи на землї» пізнали Його. Псалмоспівець молився:
«Нехай милує нас Бог і благословить, нехай засьвітить лице його над нами! Щоб пізнали на землї дорогу твою, між усїма народами твоє спасеннє.» (Псальма 67:1-2)
І Біблія закінчується тим, що ця молитва вже вислухана. Іван бачить «пребагато людей, котрих нїхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем» (Одкриттє 7:9).
Сьогодні Божий дім — це не будівля в Єрусалимі. Через Ісуса Його народ сам став Його храмом, місцем, де Він живе Своїм Духом. А це означає, що церква в кожній країні покликана бути тим, чим мав бути храм: домом молитви, відкритим для всіх народів.
Три ключові думки
- Божий дім — передусім дім молитви. У церкві відбувається багато доброго, але в центрі — молитва. Коли молитва стає в Божому домі чужою, щось пішло дуже не так.
- Боже серце звернене до всіх народів. Наші молитви мають бути такі ж широкі, як Його любов. Молитва церкви покликана охоплювати кожен народ, плем’я і мову на землі.
- Ісус усуває те, що не пускає інших до Бога. Він вигнав торгівлю, яка відтіснила чужинців від молитви. І Він досі кидає виклик усьому в наших церквах, що заважає іншим наблизитися до Бога.
Для нас сьогодні
Варто чесно запитати себе про наші власні церкви. Молитва в центрі чи на узбіччі? Молитовне зібрання — серце церкви чи невелика зустріч, яку більшість пропускає? Чи не витрачаємо ми більше сил на будівлі, програми й гроші, ніж на те, щоб разом шукати Бога?
І кого витісняють? Двір народів був призначений для чужих. Наші церкви можуть стати місцями, де вдома почувається лише один тип людей: одне плем’я, одна мова, один суспільний прошарок, одне покоління. Дім молитви для всіх народів — це місце, куди чужинець, біженець, бідний і людина з іншого народу можуть прийти, помолитися й бути прийнятими.
Є тут і добра новина. У наш час церква стала справді всесвітньою, як ніколи раніше. Сьогодні віруючі є майже в кожному народі на землі, і багато з найживіших молитовних церков — в Африці, Азії та Латинській Америці. У Томі 10 ми зустрінемо деякі з них. Молитва з псалма 67 збувається на наших очах.
Спробуйте
Цього тижня нехай ваші молитви стануть домом молитви для всіх народів.
- Моліться щодня за один народ. Виберіть сім країн — можливо, свою власну, сусідні й кілька далеких. Щодня дізнавайтеся щось одне про одну з них і моліться за її людей і її церкву.
- Моліться в Божому домі. Якщо ваша церква відчинена, прийдіть туди цього тижня один раз просто помолитися, а не на богослужіння.
- Прийдіть на молитовне зібрання. Якщо у вашій церкві є молитовне зібрання, відвідайте його цього тижня. Якщо немає, запитайте свого пастора, чи могли б ви допомогти його започаткувати.
- Прийміть чужинця. Знайдіть у церкві чи по сусідству одну людину, яка почувається чужою, і зробіть так, щоб вона відчула, що їй раді.
Заключна молитва
Господи Ісусе, Тебе поглинала ревність за дім Твого Отця. Зроби мою церкву домом молитви. Усунь усе в мені й у нас, що витіснило молитву або витіснило людей, яких Ти любиш. Дай мені серце таке ж широке, як Твоє, — для кожного народу, племені й мови. Нехай Твоє світло сяє над нами, щоб уся земля пізнала Твої дороги, а кожен народ — Твою силу спасати. Амінь.
Питання для роздумів
- Якби Ісус цього тижня увійшов до вашої церкви, що Він знайшов би в її центрі?
- Хто може почуватися витісненим чи небажаним у вашій церкві? Що могло б це змінити?
- За який народ чи етнічну групу Бог поклав вам на серце молитися?
Читайте більше на Ochorus
- Е. М. Баундс, Необхідність молитви, особливо розділ «Молитва і Божий дім»
- Е. М. Баундс, Можливості молитви, особливо розділ «Божі чудеса через молитву»