Біля Тісної Брами
Справжня перешкода

Розділ 8 · 6 хв читання · 8 хв слухання

Справжня перешкода

Хоча саме по собі зовсім не важко повірити Тому, Хто не може обманювати, і довіритися Тому, про Кого ми знаємо, що Він може спасти, проте може щось стати на заваді, і тоді навіть це видасться моєму читачеві важким. Така перешкода може бути таємною — і все ж від того не менш справжньою. Двері можуть бути зачинені не великим каменем, який усі бачать, а невидимим засувом, що входить у скобу, якої зовсім не видно. Людина може мати добрий зір і все ж не бачити предмета, бо між ними опинилося щось інше. Ви не побачили б навіть сонця, якби вам зав’язали обличчя хусткою чи просто клаптем ганчірки. О, які пов’язки люди вперто зав’язують на власних очах!

Солодкий гріх, плеканий у серці, не дасть душі вхопитися за Христа вірою. Господь Ісус прийшов спасти нас від гріха; і якщо ми твердо вирішили й далі грішити, Христос і наша душа ніколи не дійдуть згоди. Якщо людина випила отруту і до неї покликали лікаря, щоб урятувати їй життя, у нього може бути напоготові надійна протиотрута; але якщо хворий уперто тримає пляшечку з отрутою біля губ і далі ковтає смертельні краплі, як лікареві його врятувати? Спасіння великою мірою в тому й полягає, щоб розлучити грішника з його гріхом, і саму природу спасіння довелося б змінити, перш ніж можна було б говорити, що людину спасено, коли вона любить гріх і свідомо в ньому живе. Людина не може стати білою і водночас лишатися чорною; не може бути зцілена і водночас лишатися хворою; так само ніхто не може бути спасенний і далі любити зло.

П’яниця буде спасенний, повіривши в Христа, — тобто він буде спасенний від того, щоб бути п’яницею; але якщо він вирішив і далі напиватися, то його не спасено від цього, і він насправді не повірив в Ісуса. Брехуна вірою може бути спасено від неправди, але тоді він перестає брехати й дбає про те, щоб говорити правду. Кожен, ледь глянувши, побачить, що не можна бути спасенним від брехливості й водночас жити по-старому в обмані та неправді. Людину, яка ворогує з іншою, віра в Господа Ісуса спасе від цієї ворожнечі; але якщо вона заприсягається й далі плекати ненависть, то ясно, що її від цього не спасено, і так само ясно, що вона не повірила в Господа Ісуса на спасіння. Головне — бути визволеним від любові до гріха: це певний плід довіри до Спасителя; але якщо цього плоду не тільки не бажають, а навіть відкидають його, то всі розмови про довіру до Спасителя для спасіння — пуста вигадка. Чоловік приходить до пароплавної контори й питає, чи можуть його перевезти до Америки. Його запевняють, що корабель якраз готовий і що йому треба тільки піднятися на борт, і він незабаром прибуде до Нью-Йорка. «Але, — каже він, — я хочу залишитися вдома, в Англії, і доглядати свою крамницю весь той час, поки перепливатиму Атлантику». Агент думає, що розмовляє з божевільним, і каже йому йти своєю дорогою та не марнувати часу на дурощі. Удавати, ніби довіряєте Христові, щоб Він спас вас від гріха, а самому твердо вирішити й далі в ньому жити, — це глузувати з Христа. Благаю мого читача не бути винним у такому блюзнірстві. Нехай він і не мріє, що святий Ісус стане покровителем беззаконня.

Бачите дерево на моєму малюнку? Плющ обвив його всеньке, душить його, висмоктує з нього життя і вбиває. Чи можна врятувати це дерево? Садівник вважає, що можна. Він готовий зробити все, що в його силах. Але перш ніж він береться до сокири й ножа, йому кажуть, що плюща зрізати не можна. «Ну, тоді, — каже він, — це неможливо. Саме плющ убиває дерево, і якщо ви хочете врятувати дерево, то не можете зберегти плюща. Якщо ви довіряєте мені зберегти дерево, то мусите дозволити мені прибрати з нього цю смертоносну повитицю». Хіба це не здоровий глузд? Звичайно, так. Ви не довіряєте дерева садівникові, якщо не довіряєте йому зрізати те, що для нього смертоносне. Якщо грішник хоче зберегти свій гріх, він мусить у ньому й померти; якщо ж він хоче, щоб його визволили від гріха, Господь Ісус може це зробити — і зробить, якщо той віддасть свою справу в Його руки.

Отже, який ваш улюблений гріх? Чи це якийсь грубий злочин? Тоді вже сам сором мав би змусити вас його покинути. Чи це любов до світу, або страх перед людьми, або жадоба нечесної наживи? Безперечно, ніщо з цього не повинно примирити вас із тим, щоб жити у ворожнечі з Богом і під Його гнівним поглядом. Чи це людська любов, що, мов ракова пухлина, точить серце? Хіба може якесь створіння суперничати з Господом Ісусом? Хіба це не ідолопоклонство — дозволяти чомусь земному хоч на мить рівнятися з Господом Богом? «Але ж, — каже хтось, — якби я покинув саме той гріх, що тримає мене в полоні, це завдало б мені серйозної шкоди в справах, зруйнувало б мої перспективи й багато в чому зменшило б мою корисність». Якщо це так, то на ваш випадок є відповідь у словах Господа Ісуса, Який велить вам вирвати око, відтяти руку чи ногу й кинути від себе, аби тільки не бути вкинутим у пекло. Краще ввійти в життя з одним оком, із найбіднішими перспективами, ніж зберегти всі свої надії — і бути поза Христом. Краще бути кульгавим віруючим, ніж стрибучим грішником. Краще все життя бути в задньому ряду Христового війська, ніж іти в передньому ряду й бути старшим офіцером під командою сатани. Якщо ви здобудете Христа, то мало важитиме, що ви втратите. Безсумнівно, багатьом довелося зазнати того, що скалічило їх і зробило кульгавими для цього життя; але якщо через це вони ввійшли у вічне життя, то дуже багато здобули.

Справа зводиться ось до чого, мій друже, — як було й з Джоном Буньяном: голос тепер промовляє до вас і каже —

ЧИ ЗБЕРЕЖЕШ ТИ СВІЙ ГРІХ І ПІДЕШ У ПЕКЛО?

АБО

ПОКИНЕШ СВІЙ ГРІХ І ПІДЕШ НА НЕБО?

Це питання треба вирішити, перш ніж ви зійдете з цього місця. В ім’я Боже питаю вас: що ж це буде — Христос і спасіння чи улюблений гріх і погибель? Середнього шляху немає. Зволікати чи відмовлятися вирішувати — це на ділі певне рішення на користь лукавого. Хто стоїть і роздумує, бути йому чесним чи ні, той уже зійшов із прямої лінії; хто не знає, чи хоче він очиститися від гріха, той свідчить про нечисте серце.

Якщо ви щиро прагнете покинути кожну лиху дорогу, наш Господь Ісус дасть вам силу зробити це негайно. Його благодать уже змінила напрямок ваших бажань: по суті, ваше серце оновлене. Тож покладайтеся на Нього, щоб Він зміцнював вас у боротьбі зі спокусами, коли вони постають, і щоб ви день у день виконували Господні заповіді. Господь Ісус — великий у тому, щоб кривий підскочив, як олень, і щоб розслаблені взяли свою постіль і пішли. Він дасть вам силу перемогти лиху звичку. Він навіть вижене з вас диявола. Так, якби у вас було сім бісів, Він міг би вигнати їх негайно; немає меж Його силі очищати й освячувати. Тепер, коли ви хочете одужати, найбільшу перешкоду усунено. Той, Хто випрямив вашу волю, може впорядкувати й усі інші ваші сили та спрямувати їх на Свою хвалу. Ви не прагнули б так щиро покинути всякий гріх, якби Він потай не схилив вас до цього. Якщо ви тепер довіритеся Йому, стане ясно, що Він розпочав у вас добре діло, і ми певні, що Він його й завершить.


Ви завершили: Справжня перешкода

Назад Далі