Розділ 6 · 6 хв читання · 8 хв слухання
Труднощі на шляху до віри
Можливо, читачеві важко повірити. Нехай він поміркує. Ми не можемо повірити одним миттєвим актом. Стан душі, який ми називаємо вірою, — це наслідок, що настає після певних попередніх станів душі. До віри ми приходимо поступово. Можливо, і буває віра з першого погляду; але здебільшого ми доходимо до віри етапами: у нас прокидається зацікавлення, ми розмірковуємо, вислуховуємо свідчення, переконуємося — і так приходимо до віри. Тож якщо я хочу повірити, але з тієї чи іншої причини бачу, що не можу дійти до віри, що мені робити? Чи стояти мені, як теля перед новими воротами, чи, як розумна істота, скористатися належними засобами? Якщо я хочу в щось повірити, що мені робити? Відповімо за правилами здорового глузду.
Якби мені сказали, що султан Занзібару — добра людина, і мене це випадково цікавило б, то, гадаю, мені не було б важко в це повірити. Але якби з якоїсь причини я мав у цьому сумнів і все ж хотів би повірити цій новині, як би я вчинив? Хіба я не зібрав би всіх доступних мені відомостей про його величність і не намагався б, вивчаючи газети та інші документи, дійти до істини? А ще краще — якби він випадково перебував у нашій країні й погодився мене прийняти, і я міг би також поговорити з його придворними та з громадянами його країни, то ці джерела відомостей дуже допомогли б мені дійти певного висновку. Зважені свідчення й здобуте знання ведуть до віри. Правда, віра в Ісуса — це Божий дар; але все ж Він здебільшого дарує її згідно з законами людського розуму, і тому нам сказано, що «віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже». Якщо ви хочете повірити в Ісуса, слухайте про Нього, читайте про Нього, думайте про Нього, пізнавайте Його — і так ви побачите, як віра проростає у вашому серці, наче пшениця, що сходить, коли волога й тепло діють на посіяне зерно. Якби я хотів мати віру в певного лікаря, я попросив би відгуків про тих, кого він вилікував, захотів би побачити дипломи, що засвідчують його фахові знання, а також хотів би почути, що він скаже про деякі складні випадки. Одне слово, я вжив би заходів, щоб знати, аби повірити.
Якомога більше слухайте про Ісуса. Сотні душ приходять до віри в Ісуса там, де служіння ясно й неустанно звіщає Його. Мало хто залишається невіруючим під проповідником, чия велика тема — Христос розп’ятий. Не слухайте жодного служителя іншого ґатунку. А такі є. Я чув про одного, який знайшов у Біблії на своїй кафедрі записку з такими словами: «Добродїю, хочемо Ісуса видїти». Ідіть до дому молитви, щоб побачити Ісуса; а якщо там ви не почуєте навіть згадки про Його ім’я, ідіть деінде, де про Нього думають більше і де тому Він, найпевніше, і присутній.
Якомога більше читайте про Господа Ісуса. Книги Писання — це лілеї, серед яких Він пасе. Біблія — це вікно, крізь яке ми можемо дивитися й бачити нашого Господа. Перечитуйте з побожною увагою розповідь про Його страждання і смерть, і незабаром Господь потай уведе віру у вашу душу. Хрест Христів не лише нагороджує віру, а й народжує віру. Багато віруючих можуть сказати —
«Коли бачу Тебе, раненого, в скорботі, Бездиханного на проклятім дереві, Скоро чую: серце вірить, Що Ти так страждав за мене».Якщо слухання й читання не досить, тоді свідомо візьміться за працю розуму, щоб ґрунтовно перебрати цю справу, і доведіть її до кінця. Або повірте, або знайте, чому ви не вірите. Дослідіть цю справу до краю, наскільки ви здатні, і моліть Бога, щоб Він допоміг вам ретельно все розглянути й чесно ухвалити рішення — так чи інак. Поміркуйте, ким був Ісус і чи не дає Йому сама природа Його особи права на довіру. Поміркуйте, що Він зробив, і чи не є й це добрим підґрунтям для довіри. Погляньте на Нього, як Він помирає, воскресає з мертвих, возноситься і завжди живе, щоб заступатися за грішників; і подивіться, чи не дає це Йому права на те, щоб ви на Нього покладалися. Тоді закличте до Нього — і переконайтеся, чи не почує Він вас. Коли Ашер хотів дізнатися, чи справді Рутерфорд такий святий чоловік, як про нього казали, він прийшов до його дому як жебрак, дістав нічліг і чув, як Божий чоловік уночі виливає своє серце перед Господом. Якщо ви хочете пізнати Ісуса, наблизьтеся до Нього, наскільки можете, вивчаючи Його вдачу й звертаючись до Його любові.
Колись мені, можливо, потрібні були докази, щоб повірити в Господа Ісуса; але тепер, випробувавши Його, я знаю Його так добре, що мені знадобилося б дуже багато доказів, щоб засумніватися в Ньому. Тепер мені природніше довіряти, ніж не вірити: це перемагає нова природа; спочатку так не було. Новизна віри на початку є джерелом слабкості; але раз у раз повторювана довіра перетворює віру на звичку. Досвід дає вірі міцне підтвердження.
Мене не бентежать сумніви, бо істина, в яку я вірю, звершила зі мною чудо. Через неї я отримав і досі маю нове життя, якого колись не знав: і це підтвердження найсильнішого роду. Я подібний до того доброго чоловіка та його дружини, які багато років доглядали маяк. Один відвідувач, що прийшов оглянути маяк, дивлячись із вікна на пустельні води, спитав добру жінку: «Хіба вам не страшно вночі, коли лютує буря і великі хвилі перекочуються просто через ліхтар? Хіба ви не боїтеся, що маяк і все, що в ньому, знесе? Я певен, що боявся б довіритися тонкій вежі посеред величезних хвиль». Жінка відповіла, що така думка тепер ніколи не спадає їй на гадку. Вона прожила там так довго, що на самотній скелі почувалася так само безпечно, як колись, коли жила на суходолі. А її чоловік, коли його спитали, чи не тривожиться він, коли вітер здіймає ураган, відповів: «Так, я тривожуся, щоб лампи були добре почищені і світло горіло, аби не розбилося якесь судно». Що ж до тривоги про безпеку маяка чи про власну безпеку в ньому, то це він давно переріс. Так само й зі зрілим віруючим. Він може смиренно сказати: «знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня». Відтепер нехай ніхто не докучає мені сумнівами й питаннями; я ношу в душі докази істини й сили Духа, і мені не потрібні ваші хитромудрі міркування. Євангелія для мене — істина: я згоден загинути, якщо вона не правдива. Я ставлю вічну долю своєї душі на істинність Євангелії — і знаю, що в цьому немає жодного ризику. Моя єдина турбота — щоб світло горіло, аби тим я міг принести користь іншим. Тільки нехай Господь дасть мені досить олії, щоб живити мій світильник, аби я міг кидати промінь через темне й підступне море життя, — і я цілком задоволений.
Отже, ви, хто шукає у тривозі, якщо це так — якщо ваш пастор і багато інших, кому ви довіряєте, знайшли в Євангелії досконалий мир і спокій, — то чому б і вам не знайти? Чи то ж поменшав Дух Господень? Хиба ж слова Його не добродїйні такому, що в справедливостї ходить? Чи не спробуєте й ви їхньої спасенної сили?
Найправдивіша Євангелія, бо її Автор — Бог. Повірте їй. Наймогутніший Спаситель, бо Він — Син Божий. Довіртеся Йому. Найсильніша Його дорогоцінна кров. Шукайте в ній прощення. Найлюбляче Його милостиве серце. Біжіть до нього негайно.
Так я спонукав би читача шукати віри; але якщо він не хоче, що ще я можу зробити? Я привів коня до води, але не можу змусити його пити. Проте хай пам’ятає ось що — невір’я є свавільним, коли людині дають докази, а вона відмовляється уважно їх дослідити. Хто не бажає пізнати й прийняти істину, той сам винен, якщо помре з оманою в правиці своїй. Правда, що «Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся»; і так само правда, що «хто не вірувати ме, осудить ся».